Карл Ауер фон Вельсбах
Карл Ауер фон Вельсбах (нім. Carl Auer von Welsbach, 1 вересня 1858, Відень; †4 серпня 1929, Мельбінг, Каринтія) — австрійський хімік та підприємець. Засновник Трайбахер Індусрі АҐ (Treibacher Industrie AG) та Товариства Ауера в Берліні.
| Карл Ауер фон Вельсбах | |
|---|---|
| нім. Carl Auer von Welsbach | |
 | |
| Народився |
1 вересня 1858[1][2][…] Відень, Австрійська імперія[4] |
| Помер |
4 серпня 1929[1][2][…] (70 років) Mölblingd, Перша Австрійська Республіка |
| Поховання | Гітцінзький цвинтарd |
| Країна |
 Австрія |
| Діяльність | фізик, хімік, винахідник |
| Галузь | хімія, Фероцерій, gas mantled, неодим, дідим і празеодим |
| Alma mater | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Науковий керівник | Роберт Вільгельм Бунзен |
| Вчителі | Adolf Liebend |
| Заклад | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Членство | Шведська королівська академія наук і Прусська академія наук |
| Титул | фрайгер |
| Батько | Alois Auerd |
| Нагороди | |
Відкривач чотирьох хімічних елементів — Неодиму, Празеодиму, Ітербію та Лютецію. Винахідник кресала в запальничках та нитки розжарювання у лампі розжарювання.
Походження ред.
Його батько був директор державної друкарні у Відні. Завдяки своїм численним винаходам сім'я отримує підвищення до аристократичного статусу і приставку до прізвища фон Вельсбах, що вказує на її походження з міста Вельс у Верхні Австрії. Батько теж швидко розпізнає обдарованість свого сина Карла.
Життя ред.
Хімію вивчав Ауер у Відні та Гайдельберзі. У лабораторії Роберта Вільгельма Бунзена почав досліджувати рідкісноземельні метали. Після захисту дисертації у 1882 році повертається до Відня. Там працює в інституті Роберта фон Лібен.
За допомогою фракційної кристалізації у 1885 році розкладає Дідим на елементи: Неодим та Празеодим. До цього вважали Дідим за окремий елемент.
Займається теж оксидами, спостерігаючи при цьому підсилення свічення в газовій горілці при внесенні в неї сітки з оксидів. Оптимізує склад цієї сітки і робить патент, що привело до можливості виготовлення сильних і в той же час малих за розмірами джерел світла.
Експерименти з електричними джерелами світла привели до патентування у 1898 році
лампи розжарювання з металевою (осмій) ниткою розжарювання. Розробив процес виготовлення нитки розжарення з осмію (патент 1890).
У 1903 році винайшов кресальний камінь для запальнички на основі сплаву заліза і церію. Організовує виробництво запальничок.
У 1905 відкриває незалежно від Жоржа Урбана — Ітербій та Лютецій.
10 березня 1906 року зареєстровує Карл Ауер фон Вельсбах у Берліні товариство ОСРАМ (ОСмій та ВольфРАМ від елементів Осмій та Вольфрам) (OSRAM) — «Електричні дугові лампи та лампи розжарювання».
Примітки ред.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118651013 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Посилання ред.
- Карл Ауер фон Вельсбах у австрійськрму лексиконі[недоступне посилання] (нім.)[недоступне посилання з липня 2019]
- Музей Карла Ауера фон Вельсбаха [Архівовано 17 вересня 2008 у Wayback Machine.]