Карло Маренко ді Моріондо
Карло Маренко ді Моріондо (італ. Carlo Marenco di Moriondo, 12 жовтня 1915, Турин - 9 січня 1941, Атлантичний океан) — італійський військовик, учасник Другої світової війни, нагороджений Золотою медаллю «За військову доблесть». Син адмірала Альберто Маренко ді Моріондо
| Карло Маренко ді Моріондо | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
12 жовтня 1915 Турин, Італія | |||
| Смерть |
9 січня 1941 (25 років) Атлантичний океан, міжнародні води | |||
| Країна |
_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||
| Звання | Лейтенант | |||
| Війни / битви | Друга світова війна | |||
| Нагороди |
| |||
Біографія ред.
Карло Маренко ді Моріондо народився 12 жовтня 1915 року в Турині. У 1935 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1939 році у званні гардемарина. Після нетривалої служби на крейсері «Трієсте» був призначений на колоніальний шлюп «Еритрея», який діяв у Червоному морі. Наприкінці 1939 року отримав звання молодшого лейтенанта і переведений до складу дивізіону торпедних катерів MAS.
У січні 1940 року переведений на підводний човен «Арго». Після вступу Італії у Другу світову війну 10 червня 1940 року переведений на підводний човен «Глауко». На його борту взяв участь у трьох походах в Середземному морі, за що був нагороджений Хрестом «За військові заслуги».
У вересні 1940 року «Глауко» був перебазований на Атлантичну базу італійського флоту BETASOM в Бордо, де взяв участь в битві за Атлантику. 9 січня 1941 року під час другого походу «Глауко» у складних погодних умовах вступив у бій з ворожим озброєним пароплавом. Карло Маренко ді Моріондо керував вогнем бортової гармати. Отримав осколкове поранення, але залишився на посту і продовжував вести вогонь, допоки хвиля не змила його в море.
Карло Маренко ді Моріондо посмертно був нагороджений Золотою медаллю «За військову доблесть».
Нагороди ред.
Золота медаль «За військову доблесть»
Хрест «За військову доблесть»
Хрест «За військові заслуги»
Джерела ред.
- Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861—1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.