Карло Мадерно
Карло Мадерно (італ. Carlo Maderno; 1556 , Тічино, район Луґано — 30 січня 1629, Рим) — римський архітектор, учень свого дядька Доменіко Фонтани.
| Карло Мадерно | |
|---|---|
| Carlo Maderno італ. Carlo Maderno | |
 | |
| Народження | 1556 Тічино, район озера Луґано |
| Смерть | 30 січня 1629 Рим |
| Поховання | Сан-Джованні-дей-Фіорентіні |
| Країна | Італія |
| Вчителі | Доменіко Фонтана |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Рим |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Найважливіші споруди | Фасади церкви Санта Сусанна, Сант Андреа делла Валлє, палац Маттеї ді Джові, |
| Учні | Франческо Борроміні і Джованні Баттіста Тревано |
| Нагороди |  |
| Брати, сестри | Стефано Мадерно |
 Карло Мадерно у Вікісховищі | |
_-_facade.jpg)
Доробок
ред.З його будівель у Римі відомі: фасади церков Сант Андреа делла Валлє, Санта Сусана, що являють собою перші приклади популярних у XVII столітті фасадів з двома або декількома, надбудованими один над одним ордерами, а також — палац Маттеї ді Джові, фонтани на площі святого Петра і частково палаццо Барберіні, який закінчили Борроміні та Берніні.
Карло Мадерно увічнив своє ім'я переважно закінченням будівництва (у 1605—1613) собору святого Петра.
- Див. також статтю: Собор Святого Петра.
Початковий план Браманте, грецький рівнокінцевий хрест, Карло Мадерно перетворив на латинський подовживши західну частину собору на три гігантські прольоти і спорудивши попереду нього величезні сіни. Фасад собору — також його твір; однак йому не вдалося виконати свій проект повністю: осідання ґрунту не дозволило побудувати вежі на двох кінцях фасаду як передбачалося, які перерізали б одноманітну лінію аттика і надали б йому велику монументальність і гармонію. Мадерно, звеличуваного за життя, зазнав пізніше суворої і не цілком справедливої критики: не можна не поставити йому в заслугу те, що він встояв проти спільного в його час захоплення екстравагантними і дешевими ефектами і намагався при добудові собору святого Петра йти по стопах Браманте і Мікеланджело, в міру можливості не віддаляючись від строгості і благородства їхніх ідей, якщо це йому і не вдалося повністю, то виною тому не стільки відсутність у нього дарування, скільки час, у який він жив — час майже повного занепаду італійського мистецтва.
Див. також
ред.Джерела
ред.- Domenico Fontana, Della trasportazione dell'obelisco vaticano et delle fabriche di Nostro Signore Papa Sisto V fatte dal Cavallier Domenico Fontana architetto di Sua Santità, libro primo, Domenico Basa, Roma 1590.
- Giovanni Baglione, Le Vite de' Pittori, Scultori et Architetti dal Pontificato di Gregorio XIII fino a tutto quello d'Urbano VIII, Roma 1642, 307—309.
- Lione Pascoli, Vite de' pittori, scultori, architetti moderni, I, Roma 1730, (edizione critica a cura di A. Marabottini, ad vocem, Perugia 1992.
- Antonino Bertolotti, ad vocem, in Artisti lombardi a Roma nei secoli XV, XVI e XVII, Milano 1882.
- Giorgio Casella, Il testamento di Carlo Maderno, in Bollettino storico della Svizzera italiana, I, 1926, 32-38.
- Antonio Muñoz, Carlo Maderno, Roma 1922.
- N. Cafisch, ad vocem, in U. Thieme — F. Becker (a cura di), Allgemeines Lexikon der bildende Künstler, IV, Leipzig 1929, 529—532.
- Idem, Carlo Maderno: ein Beitrag zur Geschichte der römischen Barockarchitektur, München 1934.
- P. Frosini, Carlo Maderno, architetto idraulico, in Strenna dei romanisti, XVI, 1955, 323—325.
- Ugo Donati, Carlo Maderno, architettoticinese a Roma, Lugano 1957.
- A. Blunt, The Palazzo Barberini: the Contribution of Maderno, Bernini and Pietro da Cortona, in Journal of the Warburg and Courtauld Institutes, 21, 1958, 256—287.
- B. Toscano, I Barberini, il Maderno e la Fonte i Piazza, in Spoletium. Rivista di arte, storia cultura, VI, 1959, 20-23.
- Howard Hibbard: Carlo Maderno and Roman Architecture 1580—1630. London 1971.
Посилання
ред.
- Карло Мадерно в католицькі енциклопедії [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)