Вікіпедія

Каплиця на місці престолу Святодухівської церкви

Каплиця на місці престолу Святодухівської церкви — православна каплиця в Києві, збудована 1904 року та знищена у 1920-х роках. Розташовувалася на вулиці Борисоглібській, між будинками № 19 та 21[1].

Каплиця на місці престолу Святодухівської церкви
знаходилася на вулиці Борисоглібській
Тип споруди каплиця
Розташування Україна Україна, Київ
Кінець будівництва 1904
Зруйновано початок 1920-х
Відбудовано не відбудовувалась
Належність РПЦ
Каплиця на місці престолу Святодухівської церкви. Карта розташування: Київ
Каплиця на місці престолу Святодухівської церкви
Каплиця на місці престолу Святодухівської церкви (Київ)
Map

ІсторіяРедагувати

У XVII — на початку XIX століття на Подолі, на розі вулиць Борисоглібської та Набережно-Хрещатицької, на місці садиби № 19/21 існувала дерев'яна церква Зішестя Святого Духа[2] або Святодухівська. Її збудували між 1613 і 1632 роками[3]. На плані Києва 1695 року церква зображена з однією банею і одним вівтарем[4][5], а сусідня брама подільських укріплень отримала назву Духівська. У 1718 році церква згоріла[1], але вже 1721 року коштом київської міщанки, удови Домникії Григорівни Андреєвської[4] або Андреєвої[5][6] була відбудована[2]. У 1748 році Святодухівську церкву розширили кількома прибудовами та додали опасання[2]. Святодухівська церква була дерев'яною[7], трибанною[1], оточеною дерев'яною огорожею[2][6]. При церкві була також окрема дзвіниця та парафіяльна школа[4], також храму належали дві сіножаті на Оболоні[8]. В останній третині XVIII століття причт церкви складався зі священника, дячка та паламаря[9].

У подільській пожежі 1811 року весь комплекс будівель Святодухівської церкви згорів повністю і вже не відновлювався[2][1]. Тогочасний священник Святодухівської церкви, о. Павловський, увійшов до братії Києво-Братського монастиря і передав йому іконостас своєї колишньої церкви[4]. Цей іконостас згодом встановили у трапезній церкві монастиря, яка отримала назву Святодухівська[4][5]. Інше церковне начиння та земельні маєтки згорілого храму передали сусідній Борисоглібській церкві[4][8].

У 1904 році на вимогу міської влади власники садиб № 19 та № 21, купці Давид Хургін та Арон Верозуб облаштували у глибині ділянки каплицю на місці, де стояв вівтар церкви Зішестя Святого Духа[1]. Це була невелика дерев'яна, прямокутна у плані споруда. Каплицею опікувався причт Борисоглібської церкви. У 1914 році до каплички облаштували окремий прохід і обнесли її огорожею.

На початку 1920-х років капличку розібрали, хоча садиби, біля яких вона існувала, збереглися усі.

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ а б в г д Кальницький, 2012, с. 55.
  2. ↑ а б в г д Закревский, 1868, с. 204.
  3. ↑ Петров, 1897, с. 220.
  4. ↑ а б в г д е Петров, 1897, с. 221.
  5. ↑ а б в Попельницька, 2003, с. 97.
  6. ↑ а б Болотова та ін., 1989, с. 42, 195, 298.
  7. ↑ Звід, 1999, с. 190.
  8. ↑ а б Похилевич, 1865, с. 96.
  9. ↑ Болотова та ін., 1989, с. 42.

ДжерелаРедагувати

  • Виноградова М. Борисоглібська вулиця, 19—20 ст. (архіт., іст., містобуд.) // Київ: Кн. 1, ч. 1: А—Л Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — 608 с. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-1-4.
  • Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
  • Попельницька О. О. Історична топографія Київського Подолу XVII — початку XVIII століття / Відповід. ред. д. і. н., проф. М.Ф. Дмитрієнко. — Видавничий дім «Стилос», 2003. — 304 с. — 500 прим. — ISBN 966-8518-03-9.
  • Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археогр. комісія та ін.: Упоряд. Г. В. Болотова та ін.; редкол.: П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 392 с. — 5000 прим. — ISBN 5-12-000656-6.
  • Петров Н. И. Историко-топографическіе очерки древняго Кіева. — К. : Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра, 1897. (рос. дореф.)
  • Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
  • Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 1. — 455 с. (рос. дореф.)
  • Храми Києва. Мультимедійна енциклопедія. 3DMEDIA, 2000.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каплиця_на_місці_престолу_Святодухівської_церкви&oldid=35759688