Капела бандуристів «Карпати» Українського товариства сліпих
Капе́ла бандури́стів «Карпа́ти» Украї́нського товари́ства сліпи́х (УТОС) — музичний колектив, який діє у Львові, єдиний у світі [1], в якому 70% бандуристів — інваліди зору.
Капела бандуристів «Карпати» Українського товариства сліпих | |
---|---|
Основна інформація | |
Роки | від 1953 |
Країна | Україна |
Тематика | бандура |
Заснована при клубі Львівського навчально-виробничого підприємства УТОС у червні 1953 року для реабілітації інвалідів з вадами зору.
Фундатором капели був інвалід по зору Юрій Данилів, учень кобзаря Юрія Сінгалевича.
У 1958 році після своєї юридичної реабілітації капелу очолив Дмитро Котко.
У 1964 році за творчі успіхи колективу присвоєно почесне звання «Самодіяльна народна капела бандуристів».
Капела була постійним переможцем в усіх творчих змаганнях у системі УТОС.
До 1990 року — у статусі самодіяльного колективу, згодом як професійний колектив [2].
Відзнаки
ред.Учасники Капели відзначені почесними нагородами [3]:
- Попов Ігор Олексійович — артист, заслужений артист України
- Тиравський Іван Іванович — артист, заслужений артист України
- Вовк Юліан Ярославович — художній керівник — головний диригент, заслужений діяч мистецтв України
- Мельник Віталій Сергійович — директор-розпорядник, артист, заслужений працівник культури України
- Хархаліс Ярослав Омелянович — концертмейстер, заслужений працівник культури України
Цікаві факти
ред.Нині в Україні є лише три професійні чоловічі капели бандуристів, але у такому складі, як Капела бандуристів «Карпати» УТОС, — це єдиний колектив у світі [2].
Джерела
ред.- Мистецтво України. Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 326.
Примітки
ред.- ↑ Галина Терещук. Львівська капела сліпих бандуристів вражає своїм мистецтвом світ. // Radiosvoboda.org. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 18 березня 2010.
- ↑ а б там само
- ↑ Указ Президента України №497/93 від 28 жовтня 1993 «Про присвоєння почесних звань України учасникам Львівської капели бандуристів «Карпати» Українського товариства сліпих». Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 13 лютого 2010.