Канюк великодзьобий
| Канюк великодзьобий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Крик великодзьобого канюка
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Rupornis magnirostris (Gmelin, 1788) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Falco magnirostris J. F. Gmelin, 1788 Buteo magnirostris (J. F. Gmelin, 1788) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Каню́к великодзьобий[2] (Rupornis magnirostris) — вид яструбоподібних птахів родини яструбових (Accipitridae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Великодзьобий канюк (Rupornis)[3]. Виділяють низку підвидів.
Опис ред.
_immature_2.jpg)
Довжина птаха становить 31-41 см, вага 250-300 г. Самиці і самці загалом схожі, однак самиці є більшими за самців приблизно на 20%. Забарвлення переважно сіре, нижня частина грудей і живіт поцятковані коричневими і білими смугами. Крила відносно короткі, махові пера мають рудуватий відтінок. Хвіст відносно довгий, на хвості 4-5 сірих смуг. Очі жовті. Дзьоб великий. Загалом забарвлення різниться в залежності від підвиду. У молодих птахів верхня частина тіла бура, нижня частина тіла охриста, груди смугасті[4][5].
Підвиди ред.
Виділяють дванадцять підвидів:[6]
- R. m. griseocauda (Ridgway, 1874) — від Мексики (на південь від Коліми, Нуево-Леона і Тамауліпаса) до північно-західної Коста-Рики і західної Панами (1);
- R. m. conspectus Peters, JL, 1913 — південно-східна Мексика (Табаско, півострів Юкатан) і північний Беліз (2);
- R. m. gracilis Ridgway, 1885 — острови Косумель і Хольбош[en] (на схід від Юкатану) (4);
- R. m. sinushonduri (Bond, J, 1936) — острови Бонакка[es] і Роатан (на схід від Гондурасу) (5);
- R. m. petulans (Van Rossem, 1935) — південний захід Коста-Рики і Панами (на південь до річки Туїра[en]) (3);
- R. m. alius Peters, JL & Griscom, 1929 — Перлові острови[en] (Панамська затока) (6);
- R. m. magnirostris (Gmelin, JF, 1788) — від Колумбії на південь до західного Еквадору, на схід до Венесуели і Гвіани, на південь до Бразильської Амазонії (від Мадейри до атлантичного узбережжя) (7);
- R. m. occiduus Bangs, 1911 — схід Перу, північ Болівії і захід Бразильської Амазонії (на південь від Амазонки, на захід від Мадейри) (9);
- R. m. saturatus (Sclater, PL & Salvin, 1876) — Болівія, Парагвай, південно-західна Бразилія (південний захід Мату-Гросу) і західна Аргентина (на південь до Ла-Ріохи) (11);
- R. m. nattereri (Sclater, PL & Salvin, 1869) — північно-східна Бразилія (на південь від Баїї) (8);
- R. m. magniplumis (Bertoni, AW, 1901) — південна Бразилія, північна Аргентина (Місьйонес) і сусідні регіони Парагваю (10);
- R. m. pucherani (Verreaux, J & Verreaux, É, 1855) — Уругвай і східна Аргентина (на південь до Буенос-Айреса) (12).
Поширення і екологія ред.
Великодзьобі канюки поширені від Мексики через Центральну Америку до більшої частини Південної Америки на схід від Анд. Вони живуть в різноманітних природних середовищах, зокрема у вологих і сухих тропічних лісах, рідколіссях і чагарникових заростях, саванах, на полях і плантаціях, в парках і садах. Уникають густих тропічних лісів, зустрічаються на висоті до 3000 м над рівнем моря. Великодзьобі канюки є одними з найпоширеніших хижих птахів в межах свого ареалу[7]. Вони живляться комахами, плазунами і дрібними ссавцями, зокрема звичайними ігрунками Callithrix jacchus та іншими мавпами[8]. Вони також полюють на дрібних птахів, однак значно рідше, ніж птахи-універсали, такі як споріднені, однак більші за розмірами білохвості канюки, або ніж спеціалізовані мисливці на птахів, такі як мексиканські соколи[9][10]. Гніздо являє собою невелику площадку з гілочок, встелену дрібними шматочками кори і листям. Воно розміщується на дереві, в розвилці між гілками, зазвичай на узліссі. В кладці від 1 до 3 яєць, інкубаційний період триває 35-27 днів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Rupornis magnirostris. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ South American Classification Committee (2011) Revise generic boundaries in the Buteo group. [Архівовано 31 грудня 2021 у Wayback Machine.] Accessed 16 June 2011
- ↑ Ferguson-Lees, James; Christie, David A. (2001). Raptors of the World. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-8026-1.
- ↑ As illustrated in: Frisch, J.D.; Frisch, C.D. (2005). Aves Brasileiras e Plantas que as Atraem [Brazilian birds and plants attractive to them] (порт.). São Paulo: Dalgas Ecotec. с. 191. ISBN 85-85015-07-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 14 квітня 2022.
- ↑ Pereira, José Felipe Monteiro (2008). Aves e Pássaros Comuns do Rio de Janeiro [Common birds of Rio de Janeiro] (порт.). Rio de Janeiro: Technical Books Editora. с. 41. ISBN 978-85-61368-00-5.
- ↑ Panasci, Theresa; Whitacre, David (December 2000). Diet and Foraging Behavior of Nesting Roadside Hawks in Petén, Guatemala. The Wilson Bulletin. 112 (4): 555—558. doi:10.1676/0043-5643(2000)112[0555:DAFBON]2.0.CO;2. JSTOR 4164283.
- ↑ de Lyra-Neves, Rachel M.; Oliveira, Maria A.B.; Telino-Júnior, Wallace R.; dos Santos, Ednilza M. (2007). Comportamentos interespecíficos entre Callithrix jacchus (Linnaeus) (Primates, Callitrichidae) e algumas aves de Mata Atlântica, Pernambuco, Brasil [Interspecific behaviour between Callithrix jacchus (Linnaeus) (Callitrichidae, Primates) and some birds of the Atlantic forest, Pernanbuco State, Brazil] (PDF). Revista Brasileira de Zoologia (порт.) (англ.). 24 (3): 709—716. doi:10.1590/S0101-81752007000300022. Архів оригіналу (PDF) за 29 листопада 2011. Процитовано 14 квітня 2022.
- ↑ Ragusa-Netto, J. (2000). Raptors and "campo-cerrado" bird mixed flock led by Cypsnagra hirundinacea (Emberizidae: Thraupinae) (PDF). Revista Brasileira de Biologia (англ.) (порт.). 60 (3): 461—467. doi:10.1590/S0034-71082000000300011. PMID 11188872. Архів оригіналу (PDF) за 26 травня 2020. Процитовано 14 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |