Зино́вія Каню́к (1837, Хлівище — сучасний Кіцманський район — 1915, Вашківці) — буковинська письменниця, також була редактором «Променя».

Канюк Зиновія
Народилася 1837(1837)
Хлівище
Померла 21 березня 1915(1915-03-21)
Вашківці
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність поетка

Мати педагога, громадсько-політичного діяча й письменника Сергія Канюка, бабуся Яреми Канюка.

Короткий життєпис ред.

Початкову освіту здобула у народній школі в Кіцмані, де зовсім не викладалася українська мова — були польська та німецька — тому поезії писала латинкою.

З шкільних років цікавилася літературною творчістю та фольклором.

Про її талант дізналися тоді, коли було знайдено рукописний збірник поезій.

Майже 40 років творила Зиновія писала «в шухляду», інколи її поезії друкувалися в газетах — «Буковина» та журналах.

За її життя поетеси не було видано жодної збірки.

Її найкращими поезіями є «Довбуш», «До матері», «Думка», «Сльози», «Співаночки».

Г. Купчанко у віденських часописах антиукраїнського спрямування ‘’Просвещение’’ і ‘’Русская правда’’ намагався перетягти її на антиукраїнський бік, 1897 року друкує її твір «Чогось мені жаль». Одначе поетка не побажала такого повороту.

Останні роки поетеса провела у Вашківцях при синові, де і похована.

Джерела ред.