Камакурський державець

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Державець.

Камакурський державець^[1] (яп. 鎌倉公方, камакура кубо) — в Японії XIV—XV ст. намісник шьоґуна на Сході з центром у Камакурі. Голова автономного Камакурського уряду (регіон Канто)^[1]. Призначався із бічної гілки шьоґунського дому Ашікаґа, що згодом розкололася на два центри в Коґа і Хоріґое. Також — кантоський державець (関東公方)^[1].

Історія

Боротьба з численними суперниками серед самурайської знаті та Південною династією протягом 1330—1340-х років призвела до послаблення контролю бакуфу над важливим регіоном Канто. Для виправлення ситуації 1-й сьогун Ашікаґа Такауджі призначив свого молодшого сина Ашікаґа Мотоуджі на посаду намісника Канто. В йому в якості помічника та ліпшого контролю на посаду сіцудзі (головного радника) представника роду Уесуґі.

Мотоудзі заснував династію намісників Канто. Поступово вони ставали дедалі більш незалежними. Вже Ашікаґа Уджіміцу виявив амбіції з отримання посади шьоґуна. У 1382 році він самовільно прийняв титул «державця» (公方). У 1391 році володіння було розширено на весь північ острова Хонсю.

У 1399 році державці спробували повалити законного шьоґуна Ашікаґа Йошіміцу, проте невдало. Загострення стосунків відбулося у 1430-х роках за Ашікаґа Мотіуджі. В цей час володіння державця стали фактично незалежним утворенням. Це стало одним з перших проявів розпаду Японії. Втім завдяки сьогуну Асікаґа Йосімоті у 1439 році вдалося подолати цю небезпеку. Але загибель того у 1441 році відновили феодальний розпад держави.

У 1454 році державець Ашікаґа Шіґеуджі знову виступив проти бакуфу, вбивши свого управителя (події відомі як інцидент Кйотоку), що призвело до утворення двох намісників регіону Канто з центрами в Коґа і Хоріґо, які відповідно стали зватися коґа-кубо й хоріґое-кубо. Остаточно це оформилося у 1457 році. Така ситуація призвела бо боротьби кланів між собою, що стала остаточним призвісником утворення самостійних володінь.

Адміністрація

Головним центром було місто Камакура. Адміністрація та територія отримала назву Камакурафу, охоплювала провінції Саґамі, Мусасі, Кодзуке, Сімоцуке, Хітаті, Сімоса, Кадзуса, Ава, Ідзу й Кай. Також окремо державець керував провінціями Дева і Муцу. Неформально також впливав на провінції Етіґо, Сінано й Оварі.

Канто-кубо

Примітки

↑ ^а ^б ^в Коваленко 2013, С. 19, 560.

Джерела

Коваленко, О. Самурайські хроніки: Ода Нобунаґа. К.: ДУХ I ЛІТЕРА, 2013. С. 19.
Shirai, Eiji (1976). Kamakura Jiten (in Japanese). Tōkyōdō Shuppan. ISBN 4-490-10303-4.
Sansom, George Bailey (January 1, 1977). A History of Japan (3-volume boxed set). Vol. 2 (2000 ed.). Charles E. Tuttle Co. ISBN 4-8053-0375-1.
Jansen, Marius B. (1995). Warrior Rule in Japan. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-48404-6

[СХ-1] а ^б ^в Коваленко 2013, С. 19, 560.

[1]