Камбаров Аки Анатолійович

Камбаров Аки Анатолійович;
	Старшина
Загальна інформація
Народження	23 серпня 1975; Мари, Туркменська РСР
Смерть	28 липня 2014 (38 років); Степанівка, Шахтарський район
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2000-2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	30 ОМБр
Війни / битви	Українська миротворча місія в Іраку; Міжнародні сили з підтримки миру в Косові; Місія ООН у Сьєрра-Леоне; Війна на сході України Бої за Савур-Могилу (2014); Бої за Степанівку;
Командування
	8 АК
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)

Аки́ Анато́лійович Камба́ров (Акі-Леонід^[1]; нар. 23 серпня 1975, Мари, Туркменська РСР — пом. 28 липня 2014, с. Степанівка, Шахтарський район) — старшина Збройних сил України. Кавалер Ордена «За мужність» III ступеня.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Камбаров.

Життєпис ред.

Народився 1975 року в місті Мари Туркменської РСР. Протягом 1994—1995 років проходив військову строкову службу у 169-му навчальному центрі (смт Десна). У 1995 році закінчив СПТУ у Новоград-Волинському. У 2000 році вступив на військову службу за контрактом. Старшина, головний сержант 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у миротворчих місіях у Сьєрра-Леоне, Іраку та Косово. З березня 2014-го у складі бригади перебував на межі з анексованим Кримом, потім переведений на Донбас. Брав участь у бою бригади 25 липня.

Під селом Степанівка (Шахтарський район) в районі висоти Савур-Могила БМП підірвалась на міні й згоріла — їхав на чолі колони. Вояків, що сиділи на броні, порозкидало вибухом. Колону військових сильно обстріляли, і вона відступила. Сергій Лебединський зумів вибратися живим із БМП. Про долю Камбарова з 28 липня було не відомо. Тоді ж загинув Дмитро Оверчук.

Упізнаний за експертизою ДНК. 26 лютого 2015 року з військовим попрощались у Новоград-Волинському. Похований у селі Сусли.

Залишилася дружина та двоє синів, 1998 і 2014 р.н. Дружина від 2008 року теж перебувала на військовій службі.^[2]

Нагороди та вшанування ред.

22 вересня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).^[3]
26 травня 2017 року на будівлі Новоград-Волинського вищого професійно-технічного училища урочисто відкрито та освячено меморіальні дошки на честь випускників Аки Камбарова та Андрія Кулініча.

Примітки ред.

↑ Герої не вмирають: у Новограді-Волинському відкрили меморіальні дошки загиблим в зоні АТО випускникам вищого професійного училища
↑ У Новоград-Волинському районі поховали сержанта 30-ї бригади, який загинув під Саур-Могилою. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
↑ Указ Президента України від 22 вересня року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела ред.

Камбаров Аки Анатолійович [Архівовано 3 травня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Герої не вмирають: у Новограді-Волинському відкрили меморіальні дошки загиблим в зоні АТО випускникам вищого професійного училища

[2] У Новоград-Волинському районі поховали сержанта 30-ї бригади, який загинув під Саур-Могилою. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 12 червня 2022.

[3] Указ Президента України від 22 вересня року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]

[3]