Каліфорнійський чапараль та рідколісся

Каліфорнійський чапараль та рідколісся — наземний екорегіон південно-західного Орегону, північної, центральної та південної Каліфорнії (США) і північно-західної частини Нижньої Каліфорнії (Мексика), розташований на західному узбережжі Північної Америки. Це екорегіон середземноморських лісів, рідколісся та чагарників, у складі Неарктичного царства.

Каліфорнійський чапараль та рідколісся
Зображення
Країна  США і  Мексика
CMNS: Каліфорнійський чапараль та рідколісся у Вікісховищі

Ареал ред.

Три субекорегіони ред.

Екорегіон Каліфорнійський чапараль та рідколісся має поділ на три невеликі екорегіони [1]:

Розташування ред.

Велика частина населення Каліфорнії та Нижньої Каліфорнії живе в цих екорегіонах, що містять район затоки Сан-Франциско, округ Вентура, район Великого Лос-Анджелеса, округ Сан-Дієго і Тіхуану.

Екорегіон луків Центральної Каліфорнії[en], а також хвойні ліси Сьєрра-Невади, прибережні ліси Північної Каліфорнії[en] та Каламатські ліси[en] у Північній Каліфорнії та Південно-Західному Орегоні мають багато спільного з рослинами та тваринами з Каліфорнійського чапаралю та рідколіссям. Багато ботаніків розглядають Каліфорнійський чапараль та рідколісся, ліси Сьєрра-Невади, ліси Кламат та прибережні ліси Північної Каліфорнії та південно-західного Орегону, як єдину Каліфорнійську флористичну провінцію[en], за винятком пустелі Східної Каліфорнії, що належить до іншої флористичної провінції.

Флора ред.

Екорегіон містять велику різноманітність рослинних угруповань: луки, дубові савани[en] і рідколісся, чапараль і хвойні ліси, а також південні насадження високорослих секвой (Sequoia sempervirens). Флора цього екорегіону містить такі види дерев: Pinus sabiniana, Quercus dumosa, Aesculus californica, Cupressus goveniana, Cupressus macrocarpa, і безліч ендемічних видів рослин: Duddlea densiflora, Cercocarpus traskiae, Streptanthus albidus. [1] Hesperoyucca whipplei, широко поширена на нижчих висотах кліматичної зони.

Фауна ред.

До видів, що мешкають у цій місцевості, відносять Polioptila californica, Calypte costae, Phrynosoma coronatum, Lichanura trivirgata, Dipodomys heermanni, Dipodomys venustus та Perognathus alticola. [1]

Ще однією помітною комахою, яка мешкає в цьому екорегіоні, є дощовий жук (Pleocomidae). Він проводить до декількох років, живучи під землею в личинковій стадії та з'являється тільки під час дощів вологого сезону, щоб спаритися.

Пожежа ред.

Чапараль, як і більшість середземноморських чагарників, має високу вогнестійкість і історично горів з високим ступенем тяжкості шо 30-100 років. [2] Історично склалося так, що корінні американці спалювали чапарраль, щоб збільшувати території під посів для виробництва текстилю та харчів. [3] Попри те, що рослинні угруповання чапараля пристосовані до рідкісних пожеж, вони можуть бути знищені частими пожежами, особливо при посусі, викликаної зміною клімату. [4] [5] Сьогодні, часте випадкове загоряння може перетворити чапараль з чагарнику на однорічні луки та різко скоротити різноманітність видів, особливо в умовах посухи глобального типу. [4] [5] Історичний інтервал лісових пожеж для угруповань чапаралю раніше становив 30-50 років, але тепер через втручання людини скоротився до 5-10 років.

Вплив людини ред.

Регіон сильно постраждав від випасу худоби, лісозаготівель, гребель та водозаборів, інтенсивного сільського господарства та урбанізації, а також конкуренції з боку численних інтродукованих або екзотичних видів рослин та тварин. Деякі унікальні рослинні угруповання, такі як прибережні шавлієві чагарники[en] у Південній Каліфорнії, були майже повністю знищені сільським господарством та урбанізацією. В результаті в регіоні зараз багато рідкісних і зникаючих видів, у тому числі каліфорнійський кондор (Gymnogyps californianus).

Примітки ред.

  1. а б в California Chaparral & Woodlands. World Wildlife Fund. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 15 червня 2012. (material included verbatim under the CC BY-SA 3.0 license
  2. Keeley, JE; Davis, FW (2007). Chaparral. У Barbour, MG; Keeler-Wolf, T; Schoenherr, AA (ред.). Terrestrial Vegetation of California (PDF). Los Angeles: University of California Press. с. 339—366.
  3. Vale, TR (2002). Fire, Native Peoples, and the Natural Landscape. Washington, DC: Island Press. с. 269–286.
  4. а б Syphard, AD; Radeloff, VC; Keeley, JE; Hawbaker, TJ та ін. (2007). Human influence on California fire regimes (PDF). Ecological Applications. 17 (5): 1388—1402. doi:10.1890/06-1128.1. PMID 17708216.
  5. а б Pratt, RB; Jacobsen, AL; Ramirez, AR; Helms, AM та ін. (2014). Mortality of resprouting chaparral shrubs after a fire and during a record drought: physiological mechanisms and demographic consequences (PDF). Global Change Biology. 20 (3): 893—907. Bibcode:2014GCBio..20..893P. doi:10.1111/gcb.12477. PMID 24375846.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каліфорнійський чапараль та рідколісся