Калусько-Голинське родовище калійних солей
Калусько-Голинське родовище — родовище калійних солей, розташоване у внутрішній зоні Передкарпатського передового прогину в Калуському районі Івано-Франківської області. Це з багатьох точок зору унікальний об'єкт, на якому поклади кам'яної солі експлуатувалися протягом багатьох століть.
| Калусько-Голинське родовище калійних солей | |
| Названо на честь | Калуш |
|---|---|
| Тип | родовище |
| Корисні копалини | калійні солі |
| В межах геооб'єкту | Передкарпатський прогин |
| Країна |
 Україна |
| Регіон | Калуський район |
| Розробляється з | 1826[1][2][3] |
| Площа | 80 км²[1][2][3] |
Історія розробки ред.
Основним предметом промислового інтересу родовища стали поклади полімінеральних калійно-магнієвих солей, що залягають серед кам'яної солі. Видобування калійних солей здійснювалося на трьох рудниках та єдиному у світовій практиці відкритому Домбровському кар'єрі, а переробка сировини — на калійному заводі й згодом на хіміко-металургійному комбінаті.
В Калуші на базі Калуш-Голинського родовища калійної руди в 1959 році побудували хіміко-металургійний комбінат. До складу підприємства входили хімічна фабрика, шахта Голинь, Домбровський кар'єр. Потужність фабрики становила 2,5 млн тонн руди. У кар'єрі видобували 500 тис. тонн, у шахті — 2 млн тонн руди на рік.
Рудник «Калуш» експлуатувався більше ста років. На даний час рудник ліквідований шляхом заповнення відпрацьованих порожнин соляними розсолами в кількості 2502 тис. м³, що дозволило частково стабілізувати процес просідання земної поверхні.
Рудник «Ново-Голинь» експлуатувався з 1966 по 1995 рр. За час роботи утворилося 12 млн м³ підземних порожнин. Ліквідація рудника розпочата в 1996 р. Станом на 1.01.2010 р., у гірничі виробки подано 6.3 млн м³ розсолів.
Рудник «Голинь» експлуатувався з 1930 р., по 1972 р., загальний об'єм порожнин склав 1,7 млн м³. Розробка кар'єру передбачалась двома окремими дільницями — південною і північною. Південна відпрацьована в 1982 р. і в даний час заповнена розсолами. На базі хіміко-металургійного комбінату створили один з найбільших промислових вузлів України — концерн «Оріана».
Ліквідація ред.
Запаси рудника Голинь було вичерпано, в 1995 році його було виведено з експлуатації. Зараз його ліквідують шляхом затоплення розсолами. Для підтримки потужностей з видобутку калійної руди в 1979 році було розпочато будівництво рудника Пійло. Наприкінці 80-х будівництво зупинилося. Єдиний у світі Домбровський кар'єр наполовину затоплений, відновлення робіт на ньому під великим питанням. Північна частина кар'єру з травня 2007 року почала інтенсивно затоплюватись внаслідок попадання засолених вод з дренажних траншей та частково по гальковому горизонту з ріки Сівка. Геофізичні дослідження показали, що пласти солі повністю розповсюджуються на площі між р. Сівка і кар'єром, тобто сподівання на те, що розвиток карсту припиниться у зв'язку з виклинюванням пластів солі є марними.
Фотопанорама ред.
_-_panoramio.jpg)
Усі об'єкти занедбаного родовища-комбінату є об'єктами індустріального туризму.
Джерела ред.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Головчак В. Ф. Стан гірничопромислових геокомплексів Калуш-Голинського родовища калійних солей та заходи для їх екологічної оптимізації [Електронний ресурс] / В. Ф. Головчак // Екологічна безпека та збалансоване ресурсокористування. — 2010. — № 2. — С. 4—13. — Режим доступу: https://web.archive.org/web/20160513112503/http://ief.nung.edu.ua/attachments/055_2010_%E2%84%962_(2).pdf
Примітки ред.
- ↑ а б Білецький В. С., колектив авторів КАЛУСЬКО-ГОЛИНСЬКЕ РОДОВИЩЕ КАЛІЙНИХ СОЛЕЙ // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецький — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001. — Т. 3. — С. 630. — ISBN 978-966-7804-14-5
- ↑ а б Головчак В. Ф. Калусько-Голинське родовище калійних солей // Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ а б Іванович К. В. КАЛУСЬКО-ГОЛИНСЬКЕ РОДОВИЩЕ КАЛІЙНИХ СОЛЕЙ // Українська радянська енциклопедія — Київ: Головна редакція УРЕ, 1959.