Кайф

Кайф (від араб. كايف‎ « задоволення, насолода» , часто через тур. keyif ) - запозичене з арабської мови слово, що використовують у багатьох європейських мовах та івриті для позначення приємних емоцій і відчуттів в цілому. У буквальному значенні - ейфорія .

Слово "кайф" походить від арабського слова "кейф" араб. كايف‎ ‎ «час приємного байдикування . Згідно з Кораном, праведники, потрапляючи в рай, постійно перебувають у стані кейфу

Іншими мовами

Західноєвропейські автори XIX - початку XX століття, що відвідували Османську імперію в той час, нерідко вживали це слово (напр, англ. keif, рідше kef, від тур. keyif, фр. kiff) описуючи любов турків до «приємного неробства ». Наприклад, описуючи турецькі лазні у місті Бурса, Йозеф фон Хаммер-Пургшталь звертає увагу до веранду з диванами,

"…полягаючи на котрі, відвідувачі лазні курять, п'ють каву та шербет, і віддаються цьому стану приємного, безтурботного неробства, яке італійці називають dolce far niente, і яке турки позначають одним виразним словом, «кайф»"

Оригінальний текст:

…, on which the bathers recline, smoke, drink coffee and sherbet, and resign themselves to that state of agreeable inaction, free from care, which the Italians term dolce far niente, and which the Turks designate by the single expressive word Keif

Західні автори часто протиставляли «кейф» турків трудовій діяльності або активному відпочинку «прогресивних» європейців З турецької мови слово «кайф» прийшло й у ряд інших народів колишньої Османської імперії. У болгарській мові воно існує у формі «кеф» (у близькоспорідненому македонському, «Ефе»), і нерідко зустрічається вже в народних казках, записаних у XIX столітті. Наприклад:

Взявся за роботу кріт та й орав одне місце, йому тільки в кайф було його орати.

Оригінальний текст (макед):

Се запрегнал кртот и изорал едно место, саде за ќеф беше го изорал.

В албанську мову це ж слово запозичене у формі алб. qejf .