Казирід Анатолій Миколайович
Казирід Анатолій Миколайович — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Казирід Анатолій Миколайович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 Анатолій Казирід 2014 рік | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 31 березня 1972 с. Кустолові Кущі, Кобеляцький район, Полтавська область, Україна | |
| Смерть | 8 березня 2022 (49 років) с. Степове, Волноваський район, Донецька область, Україна (під час бойового зіткнення з російським агресором) | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Башкір» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Народився 31 березня 1972 року в мальовничому селі Кустолові Кущі, Кобеляцького району на Полтавщині у родині Казиріда Миколи Івановича та Мирошніченко Людмили Петрівни. Був найстаршим сином в багатодітній сім'ї, мав меншого брата Віктора та сестер Тетяну і Валентину. Після смерті матері в 1984 році, Анатолій став помічником для тата. Щодня няньчився з братом та сестрами та допомагав по господарству. Був майстром на всі руки. Навчався малий Анатолій в Кустолово — Кущівській 3ОШ І-ІІ ступенів. Після завершення почав навчатися в Білицькій вечірній школі і одночасно проходив стажування в Білицькому цукровому заводі, згодом отримав професію слюсаря.
3 1990—1992 рік проходив строкову військову службу на Далекому Сході в підрозділі морської піхоти. Після завершення строкової служби повернувся на Батьківщину. В 1992—1993 році навчався в Полтавському професійному ліцеї за спеціальністю «Газоелектрозварювальника».
Влітку 1994 року одружився. 11 листопада 1994 року народився син Михайло. На той час працював слюсарем в Білицькому цукровому заводі.
3 2002 по 2005 рік працював майстром в Білицькому молочноконсервному комбінаті. З осені 2005 року починає знову працювати в Білицькому цукровому заводі.
В серпні 2014 року був призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України. До початку повномасштабного наступу російської армії 24.02.2022 року знаходився в зоні АТО і ООС на посадах — розвідник розвідувальної роти 17-ї танкової бригади, командир бойової машини - командир відділення штурмової роти 46 окремого штурмового батальйону 54 ОМБр. Мав позивний «Башкір», був прикладом справжнього та мужнього чоловіка, який ніколи не залишав побратимів в біді. Зарекомендував себе, як відважний воїн, його незламний дух і віра в краще давала надію для знайомих і рідних, що Україна скоро переможе.
За життя був нагороджений відзнакою-медаллю «За особливу службу ІІІ ступеню» від 18.08.2020 р., «За участь в антитерористичній операції», пам'ятним нагрудним знаком Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України «Учасник АТО».
Все життя Анатолій турбувався про рідних, підтримував теплі, дружні стосунки із братом та сестрами. Щорічно приїздив у відпустку до рідного села у батьківську хату в якій мешкала його найменша сестра Валентина і племінниця Анастасія. У вільний час любив рибалити — це було його хоббі з дитинства.
8 березня 2022 року під час бойового зіткнення з російським агресором в Донецькій області Волноваського району в селі Степне отримав поранення несумісне з життям. За мужність та проявлений героїзм в сутичках з ворогом був нагороджений ордером «За мужність» III ступеню (посмертно). Похований в рідному селі на місцевому кладовищі.
Джерела
ред.- Указ президента України № 194/2022
- На Донбасі загинув сержант Анатолій Казирід з Полтавщини
- https://www.telegraf.in.ua/kremenchug/10104084-na-donbasi-zaginuv-serzhant-anatolij-kazirid-z-poltavschini.html
- https://exo.in.ua/news/56609
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |