Кабанов Сергій Леонідович
Сергі́й Леоні́дович Каба́нов (27 травня 1971, м. Тараща, Таращанський район, Київська область, Українська РСР — 28 грудня 2016, с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Кабанчик».
| Кабанов Сергій Леонідович | ||
|---|---|---|
 Старшина | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 27 травня 1971 м. Тараща, Київська область, УРСР | |
| Смерть | 28 грудня 2016 (45 років) с. Троїцьке, Луганська область, Україна | |
| Громадянство |  Україна | |
| Псевдо | «Кабанчик» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2016 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Життєпис
ред.Сергій Кабанов народився в місті Тараща на Київщині. До війни працював у столярній майстерні.
В липні 2014 року мобілізований як доброволець до 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», після підготовки на полігоні навчального центру «Десна» вирушив на фронт. Старшина, старший сапер — гранатометник інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. Воював в районі Донецького аеропорту, обороняв Вуглегірськ і Дебальцеве під час найважчих боїв, на фронті був поранений у шию та після лікування повернувся до свого батальйону. 1 лютого 2016 підписав контракт на 5 місяців, а 1 серпня його подовжив.
Загинув 28 грудня 2016 року, близько 14:00, під час виконання бойового завдання неподалік села Троїцьке Луганської області («світлодарська дуга»). Бійці Грузинського національного легіону (3-й взвод, 3-я рота 25-го ОМПБ) провели успішну операцію «Сухумі», в результаті якої відвоювали висоту 164,6 у російських бойовиків. Українські сапери вирушили на розмінування. Як розповів комбат Є. Лавров, група саперів поверталася з розмінування від нової позиції. Сергій помітив міну МОН-50 під снігом, зупинився, присів, підняв руку, щоб зупинити інших, і в цей момент спрацювала «розтяжка». Вибухом Сергія розірвало, ще двоє саперів зазнали тяжких поранень[1].
Побратими Сергія, які пройшли з ним від початку формування батальйону, згадують його як високопрофесійного досвідченого сапера, патріота, вірного товариша, який врятував чи мало життів.
Поховали воїна 31 грудня у рідній Таращі, поряд із могилою батька. Залишились мати, брат і дорослий син. Брат Сергія захищає Батьківщину у складі 72 ОМБр.
Нагородження
ред.За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню (10.03.2017, посмертно)[2].
Вшанування пам'яті
ред.- 17 березня 2017 року побратими з Грузинського національного легіону встановили меморіал Сергію Кобанову на передовій, поблизу позиції, що була відвойована під час операції «Сухумі»[3].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 28 грудня[4][5].
Примітки
ред.- ↑ Щоб не було пересудів та інсинуацій // facebook Yevgen Lavrov, 28 грудня 2016(рос.)
- ↑ Указ Президента України від 10 березня 2017 року № 58/2017 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 18 березня 2017.
- ↑ Сьогодні на крайній точці, яку відвоював у російських окупантів Грузинський легіон // facebook Грузинський Національний Легіон, 17 березня 2017
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 28 грудня на YouTube
Джерела
ред.- Кабанов Сергій Леонідович («Кабанчик») [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих.
- Він загинув за Україну [Архівовано 1 січня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Таращанської РДА, 30 грудня 2016.
- Загиблі Герої грудня [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Ян Осока, «Цензор.нет», 5 січня 2017.
- Прощання з Сергієм Кабановим (відео) [Архівовано 7 квітня 2017 у Wayback Machine.] // youtube Valeriy Ionov, 5 січня 2017.