Вікіпедія

Йоганн Йоахім Кванц

Йоганн Йоахім Кванц (нім. Johann Joachim Quantz; 30 січня 1697, Шеден — 12 липня 1773, Потсдам) — німецький флейтист, композитор, інструментальний майстер, музикознавець.

Йоганн Йоахім Кванц
нім. Johann Joachim Quantz
Основна інформація
Дата народження 30 січня 1697(1697-01-30)[1][2][…]
Місце народження Шеден[1]
Дата смерті 12 липня 1773(1773-07-12)[1][2][…] (76 років)
Місце смерті Потсдам, Королівство Пруссія[1]
Поховання Потсдам
Громадянство Німеччина і Королівство Пруссія
Професії композитор, музикознавець, теоретик музики, виробник музичних інструментів, флейтист, гобоїст, трубач, учитель музики
Вчителі Ян Дісмас Зеленка, Johann Joseph Fuxd і Франческо Ґаспаріні
Відомі учні Johann Friedrich Agricolad
Інструменти флейта і гобой
Мова німецька
Жанри музика бароко
Заклад Саксонська державна капела Дрездена і Фрідріх II
Автограф
quantz.info
WS: Твори у Вікіджерелах
CMNS: Файли у Вікісховищі
Йоганн Йоахім Кванц

Біографія ред.

Народився у Шедені п'ятою дитиною в сім'ї коваля. Після смерті обох батьків (1702 і 1707 рр.) вихованням хлопчика займався його дядько — Юстус Кванц, який був міським музикантом у Мерзебурзі, а також органіст Йоганн Фрідріх Кізеветтер. Дядько теж незабаром помер, і хлопчик продовжив своє навчання у його наступника Йоганна Фляйшхака. З 1714 року Кванц навчався у міському оркестрі Пірна грі на флейті, гобої, трубі і на кількох інших інструментах. Після закінчення навчання в 1716 році, отримав місце гобоїста і флейтиста в оркестрі міської капели Дрездена. З 1717 року навчався композиції у Відні.

У 1718 році перейшов як гобоїст у придворний оркестр Августа II, у складі якого часто їздив до Польщі. З 1724 по 1726 роки подорожував по Італії, де познайомився з Алессандро Скарлатті, почув Антоніо Вівальді й вивчав контрапункт, потім вирушив у Париж, а далі — у Лондон, де Гендель просив його залишитися.

У 1728 році став флейтистом у придворній капелі Саксонії у Дрездені (нім. Sächsische Staatskapelle Dresden), де познайомився з принцом Фрідріхом і почав давати йому уроки гри на флейті, які його батько (король Фрідріх Вільгельм I) відразу заборонив (одного разу Кванц навіть був змушений ховатися в шафі, коли батько вирішив проконтролювати неслухняного принца.[4])

В 1737 році Кванц одружився з Анною Розін Шиндлер, шлюб виявився невдалим [5]. У 1741 році після того, як Фрідріх став королем Пруссії, він запропонував Кванцу на вигідних умовах стати придворним композитором і музикантом, на що Кванц погодився і залишився при дворі до кінця свого життя (його наступником став згодом Йоганн Вендлінг). Він давав уроки гри на флейті королю, керував придворним оркестром, писав музику, а також виготовляв інструменти за власними ескізами, за які щедро платив король. Колегою Кванца при дворі з 1738 по 1768 роки (у дещо нижчому статусі придворного клавесиніста), був відомий композитор Карл Філіпп Емануель Бах. Кванц мав можливість познайомитися і з Йоганном Себастьяном Бахом, який відвідував свого сина-композитора при дворі в 1747 році.

Творчість ред.

Йоганн Йоахім Кванц є автором понад 200 сонат для флейти, 300 концертів для флейти, 45 тріо-сонат, численних флейтових дуетів, тріо, квартетів, та інших творів. Трактат Кванца «Досвід настанов з гри на поперечній флейті» («Versuch einer Anweisung die Flöte traversiere zu spielen» (Берлін, 1752) став фундаментальним посібником з виконання музики бароко. Написав автобіографію (опублікована В. Марпургом), в якій цікаво описує стан музики в Німеччині в його час.

Серед нововведень Кванца в будові поперечної флейти були додаткові кільця, що подовжують або вкорочують інструмент — з їх допомогою можна було по-різному підлаштовувати інструмент, що було особливо актуально в епоху, коли частота «ля» не була стандартизована і могла різнитися в різних оркестрах. Кванц також додав до інструмента додатковий клапан мі-бемоль, який відрізнявся за строєм від клапана ре-дієз —  Кванц був прихильником нетемперованого строю.

Література ред.

  • Бёрни Ч. Музыкальные путешествия: Дневник путешествия 1772 г. по Бельгии, Австрии, Чехии, Германии и Голландии / Пер. с англ. Вст. ст., ред. и примеч. С. Л. Гинзбурга. — Л.: Музыка. Ленинград. отд., — 1967. — 290 c.
  • Бюкен Э. Музыка эпохи рококо и классицизма: Пер. с немец. В.Микошо / Под ред. М. В. Иванова-Борецкого. — М.: Музгиз, 1934. — 272 с.
  • Грохотов С. В. И. И. Кванц о свободном варьировании в исполнительском искусстве // Музыкальное искусство бароко: стили, жанры, традиции исполнения. Науч. труды Московской гос. консерватории им. П. И. Чайковского. Сб. 37. — М., 2003. — С. 148—180.
  • Качмарчик В. П. «Немецкое флейтовое искусство XVIII—XIX вв.»[недоступне посилання з квітня 2019] — Донецк, 2008 ISBN 978-966-7271-44-2
  • Качмарчик В. П. «Німецьке флейтове мистецтво XVIII—XIX ст.». — Київ, 2009. Автореф. док. дис.укр. http://www.nbuv.gov.ua/ard/2009/09kvpnfm.zip [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.]
  • Качмарчик В. П. Орнаментика И. Кванца // Музыковедение: Приложение к журналу «Музыка и время». — 2006. — № 1. — С. 17-22.
  • Качмарчик В. П. Флейтовое искусство И. И. Кванца. // Вестник Международного Славянского университета: — Серия: Искусствознание. — Харьков, 2005. — Т. VIII. — № 1. — С. 31-35.
  • Качмарчик В. П. Фридрих II — король-флейтист // Оркестр. — 2007. — № 3 (8). — С. 8-13.
  • Симонова Э. Музыканты галантного века. Иоганн Иоахим Кванц // Старинная музыка, 1999 № 3, С. 23-25
  • Симонова Э. Иоганн Иоахим Кванц — музыкант эпохи бароко // Музыкальная академия. −1999. — № 3. — С. 157—159.
  • Augsbach H. Thematisch-systematisches Werkverzeichnis (QV) Johann Joachim Quantz. — Stuttgart: Carus-Verl., 1997. — XXXIII, 333 S.
  • Brink M. T. Die Fötenkonzerte von Johann Joachim Quantz. Untersuchungen zu ihrer Überlieferung. Teil 1. — Hildenscheim: Olms, 1995. — 343 S.
  • Liedtke U. Johann Joachim Quantz und Friedrich II. Eine musikalische Verbindung. In: Die Rheinsberger Hofkapelle von Friedrich II. — Rheinsberg, 1995. — S. 51-86.
  • Oleskiewicz M. A. Quantz and tne flute at Dresden his instruments, his repertory and their significance for the Versuch and Bach circle. — Dissert. Graduate School of Duke University. UMI. 1999. — 727 р.

Посилання ред.

Див. також ред.

  • 9911 Кванц — астероїд, названий на честь композитора.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118747975 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ За спогадами Фрідріха II
  5. ↑ Фрідріх Вільгельм Марпург. Historisch-kritischen Beyträgen zur Aufnahme der Musik.1755
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йоганн_Йоахім_Кванц&oldid=37397468