Зігмунд Габрієль
німецький хімік
Зиґмунд Габріель (нар. 7 листопада 1851, Берлін — пом. 22 березня 1924, Берлін) — німецький хімік.
 | |
| Громадянство | Німеччина |
|---|---|
| Дата народження | 7 листопада 1851 |
| Місце народження | Берлін |
| Дата смерті | 22 березня 1924 (72 роки) |
| Місце смерті | Берлін |
| Рід діяльності | хімік, психолог, викладач університету, фізіолог |
| Працівник у | HU Berlin |
| Заклад освіти | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і HU Berlin |
| Член у | Леопольдина |
 Зігмунд Габрієль у Вікісховищі | |
Життя і творчість
ред.Зігмунд Габріель вивчав хімію та здобув ступінь доктора в Гейдельберзі в 1874 році під керівництвом Роберта Вільгельма Бунзена[1]. До 1921 року він був професором Берлінського університету, де досліджував хімію численних органічних сполук азоту. Ось як він виявив, серед іншого, замикання кільця 2-брометиламіну до етиленіміну, вперше синтезував піримідин, а в 1887 році розробив синтез первинних алкіламінів із галогеналканів за Габріелем, названий на його честь Синтез Габрієля. У 1888 році він був обраний членом Leopoldina.[2] На його честь названо перегрупування Габріеля-Колмана, відкрите в 1900 році, і синтез Робінсона-Габріеля.