Вікіпедія

Зюдтіроль (футбольний клуб)

(Перенаправлено з Зюйдтіроль (футбольний клуб))

«Зюдтіроль» (нім. FC Südtirol) — італійський футбольний клуб із міста Больцано в автономній провінції Південний Тіроль[1][2].

«Зюдтіроль»
Повна назва Fußball Club Südtirol s.r.l.
Прізвисько Biancorossi / Weiß-Rote
Коротка назва FCS
Засновано 1974
Населений пункт Больцано, Італія Італія
Стадіон «Стадіо Друзо»
Вміщує 5 500
Президент Італія Герхард Компер
Головний тренер Італія П'єрпаоло Бізолі
Ліга Серія B
2023/24 12
Вебсайт fc-suedtirol.com
Домашня
Виїзна

Заснований в Брессаноне в 1974 році як секція спортивного клубу «Мілланд» (нім. Sport Verein Milland), він відокремився від спортклубу в 1995 році і отримав назву «Зюдтіроль-Альто-Адідже» (нім. Südtirol-Alto Adige), а з 2000 року переїхав до міста Больцано і став називатись просто «Зюдтіроль». Назва символізує намір клубу представляти не лише столицю, а й всю територію своєї провінції.

Трохи менше ніж за тридцять років клуб зарекомендував себе як провідний клуб у Південному Тіролі: серед команд у провінції він має найбільшу кількість сезонів у професіональних лігах, а завдяки перемозі в групі А Серії С 2021/22 років він вийшов до Серії В, ставши першим і наразі єдиним клубом з регіону Трентіно-Альто-Адідже, який коли-небудь виходив до другого італійського дивізіону.

Історія

ред.

ФК «Мілланд» (1974—1995)

ред.

26 квітня 1974 року страховик з Бріксена Убальд Компер заснував з групою з семи друзів спортивний клуб «Мілланд» (нім. Sport Verein Milland), який став використовувати жовто-чорні кольори. Окрім футбольної секції, там були секції з настільного тенісу, фістболу, гандболу та веслування на каное[3].

У перші роки в клубі була лише молодіжна футбольна секція і «Мілланд» брав участь у чемпіонаті провінції серед юніорів. Дебют першої команди відбувся в 1977 році, коли «Мілланд» отримав реєстрацію від FIGC за номером 68396 і став брати участь у зональних чемпіонатах Третьої категорії. Зміцнена висококваліфікованим персоналом і щедрим спонсорством, команда зуміла піднятися до Другої категорії в 1983 році, потім до Першої, в 1986 році, а в 1991 році до Еччеленци, найвищого регіонального дивізіону в Італії.

В організаційному плані виділялася фігура Йозефа «Зеппа» Інсама, який після завершення кар'єри футболіста став референтним менеджером «Мілланда», а також певний час був тренером першої команди. Також у сезоні 1991/92 роках за команду грав колишній перуанський збірнирк Херонімо Барбадільйо[4], в той час як колишній гравець «Ювентуса» Герріно Россі був головним тренером.

В аматорських лігах (1995—2000)

ред.

На початку 90-х виникла ідея повернути професійний футбол у Південний Тіроль, тому що після того як на початку 80-х років клуб «Больцано»[en] втратив професійний статус, жодна південнотірольська команда не грала більше в професійній лізі[5]. Переговори про поглинання «Больцано» провалилися, тоді південнотірольська підприємницька група вирішила придбати «Мілланд», який мав фінансові труднощі і за підсумками сезону 1994/95 вилетів з Еччеленци[6]. У 1995 році команда була перейменована в «Зюдтіроль-Альто-Адідже» (нім. FC Südtirol–Alto Adige), Альто-Адідже — це італійська назва провінції, а Зюдтіроль — німецька корінна назва, до того ж команда взяла історичні кольори тірольського прапора — білий та червоний. Свій перший сезон клуб розпочав у 1995 році в регіональній Промоціоне (тоді це була сьома ліга Італії) і з першої ж спроби повернувся до Еччеленци. Там теж команда одразу посіла перше місце і з сезону 1997/98 клуб виступав у національній лізі Серії D (п'ятий дивізіон).

2000 року під керівництвом тренера Джузеппе Санніно команда вийшла до Серії С2, найнижчої професіональної ліги країни[7], таким чином повернувши професіональний футбол до регіону.

2000—2010: Виступи у Серії C2

ред.

У 2000 році команда змінила назву на «Зюдтіроль» (нім. Fußballclub Südtirol Srl) і переїхала до Больцано[8], оскільки стадіон «Друзо» в цьому місті був єдиною футбольною ареною у Південному Тіролі, на якій дозволено проводити матчі професіональних команд, хоча клуб юридично базувався в Брессаноне до 2011 року[1]. Клубу вдалося швидко закріпитися на професіональному рівні. Метою клубу було якомога швидше здійснити вихід в Серію С1, але у наступних сезонах команда щоразу програвала в плей-оф.

Незадовго до кінця сезону 2008/09 молодіжний тренер Альфредо Себастьяні очолив першу команду. З ним клуб зміг уникнути вильоту лише в плей-аутах проти «Валенцани»[9], але в наступному сезоні під керівництвом Себастьяні команда вперше вийшла до Серії C1 (III), закінчивши сезон на першому місці[10].

Серія С (2010 — 2022)

ред.

Сезон 2010/11, перший в історії клубу в третьому дивізіоні, виявився невдалим. Відсутність позитивних результатів змушує крівництво звільнити тренера Альфредо Себастьяні після 27 туру, замінивши його на Мауріціо Пеллегріно, але і він не зумів змінити ситуацію: наприкінці сезону «Зюдтіроль» вилетів до Лега Про Секонда Дівізіоне, програвши матчі плей-аут проти «Равенни»[11]. Втім незабаром в Італії спалахнув скандал і почалась так звана справа «Скоммессополі», що призвело до покарання багатьох команд Леги Про (включаючи «Алессандрію» та «Кремонезе»), завдяки чому у серпні 2011 року «Зюдтіроль» був знову прийнятий до третього дивізіону (Лега Про Пріма Дівізіоне) для заповнення вакантних місць замість дискваліфікованих команд[12].

У наступному сезоні клуб призначив головним тренером Джованні Строппу, який на той час був тренером молодіжної команди «Мілана». Команда змогла закріпитися у третьому дивізіоні і ледь не потрапила у плей-оф за підвищення у класі. Завдяки гарній грі такі гравці, як Мануель Фішналлер і Алессандро Якобуччі, перейшли в клуби Серії В, а Строппа став тренером клубу Серії А «Пескара»[13].

У сезоні 2012/13 років команду тренував Стефано Веккі. З ним «Зюдтіроль» вперше в історії зміг вийти в плей-оф італійського третього дивізіону. У півфіналі плей-оф тірольці програли «Карпі», який в підсумку і виграв підвищення, а тренер Веккі перейшов туди на роботу.

Перед сезоном 2013/14 новим головним тренером став Лоренцо Д'Анна, який раніше був тренером молоді «К'єво». При ньому команда змогла набрати лише п'ять очок у перших п'яти матчах чемпіонату, чого було недостатньо для просування амбіцій клубу, тому був призначений новий головний тренер, Клаудіо Растеллі, з яким команда показала найкращий результат в своїй історії на той момент, посівши третє місце в таблиці. У плей-оф у чвертьфіналі команда змогла перемогти «Комо» (0:0 в основний час, 4:3 по пенальті), у півфіналі пройшла «Кремонезе» (1:1, 2:1), але у фінальній грі за право виходу до Серії В клуб програв «Про Верчеллі» (0:1, 1:1)[14]. У наступні роки команда стала середняком третього дивізіону і за підвищення особливо не боролась.

Наприкінці сезону 2017/18 «Зюдтіроль» посів друге місце в групі B Серії C і отримав право брати участь в іграх плей-оф за підвищення до Серії B. Там у чвертьфіналі південнотірольці вибили «Вітербезе» (2:2, 2:0), але поступилися в півфіналі «Козенці» (1:0, 0:2). В наступні три сезони команда теж постійно потрапляла в плей-оф, але так і не змогла жодного разу його виграти.

Сезон 2021/22 для «Зюдтіроля» під керівництвом хорватського спеціаліста Івана Яворчича виявився найуспішнішим в історії клубу, оскільки вони виграли свою групу А Серії С з перевагою в п'ять очок перед «Падовою», а також вийшли у фінал Кубка Серії C Італії. Перше місце за регламентом дає право напряму вийти до Серії B, без ігор плей-оф, і у сезоні 2022/23 «Зюдтіроль» вперше у своїй історії дебютував у другому дивізіоні країни. Це був перший раз, коли клуб із Зюдтіроля/Альто-Адідже вийшов до Серії В[15].

Дебютний сезон у Серії В виявися досить успішним, команда посіла 6 місце і вийшла в плей-оф, щоб цього разу вже поборотись за вихід до Серії А. В чвертьфінальні проти «Реджини» завдяки голу Даніеле Казірагі на останніх хвилинах, сильнішим виявився саме «Зюдтіроль». Наступним суперником у півфіналі став футбольний клуб «Барі».

Кольори та логотип

ред.

Кольори

ред.
 
Прапор автономної провінції Больцано.

Кольори команди — білий та червоний. За допомогою цих кольорів клуб демонструє своє коріння в провінції Південний Тіроль і в місті Больцано, які мають білий і червоний кольори на своїх традиційних гербах і прапорах. Історично домашні футболки клубу білі. Більшість часу команда грає на виїзді в червоних футболках, але час від часу вони можуть бути і чорними.

Протягом багатьох років для ігрових футболок вибиралися різні шаблони: у перші два сезони, з 1995 по 1997 роки, використовувалась футболка з біло-червоними смугами, після чого в 1997—1998 роках використовувалася біла футболка з малюнком нерівних червоних смуг у верхній частині. Між 1998 і 2000 роками команда використовувала форму в стилі «Аякса»: білу, з великою центральною червоною смугою, яка потім перетворилася на повністю червону футболку з лише білими рукавами у 2000—2001 роках. Наступні сезони до 2013 року проходили в монохромних білих сорочках, де червоний використовувався мінімально для вставок і декорацій.

Найбільш своєрідним і довговічним рішенням (і тому культово асоційованим з клубом) була форма, розроблена в 2013 році дизайнером Антоніно Бенінкасою (автором логотипу ХХ зимових Олімпійських ігор), яка використовувалась аж до 2017 року: переважно білий домашній комплект, з червоно-білим ромбоподібним картатим візерунком на тулубі, який тягнеться по діагоналі до правого плеча. Гостьова форма була червоною, прикрашена на тулубі білими спіральними мотивами, що тягнуться до рукавів.

З 2017 року, з переходом на спонсорство Boxeur Des Rues і Mizuno, вищезгаданий дизайн було припинено, і клуб повернувся до більш лінійних шаблонів.

Вигляд форми

ред.
 
 
 
 
 
 
 
1995-1997
 
 
 
 
 
 
 
1997-1998
 
 
 
 
 
1998-2000
 
 
 
 
 
 
 
2000-2001
 
 
 
 
 
 
 
 
2001-2006
 
 
 
 
 
 
 
 
2006-2009
 
 
 
 
 
 
 
 
2009-2011
 
 
 
 
 
2011-2012
 
 
 
 
 
 
 
2012-2013
 
 
 
 
 
 
 
2013-2017
 
 
 
 
 
 
 
Гостьова 2013-2017
 
 
 
 
 
 
 
 
2017-2018
 
 
 
 
 
 
 
 
2018-2020
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2020-2021
 
 
 
 
 
 
 
 
2021-2022

Логотип

ред.

У 1995—1997 роках логотип мав вигляд кола, в якому було стилізоване зображення гори та назва команди, написана всередині.

У 1997 році був представлений новий логотип, який складався з простого напису назви клубу червоними та білими друкованими літерами з футбольним м'ячем, зображеним зверху з правої сторону (літери під ним зміщені вниз).

У 2002 році логотип знову було змінено, він знову повернувся до формату з кола, цього разу прикрашеного червоно-білим ромбоподібним картатим візерунком, з футбольним м'ячем у центрі. Логотип обводила біло-червона лінія, що містила назву команди (FC Südtirol-Alto Adige). Сам клуб визнавав, що за своєю формою логотип мав нагадувати мюнхенську «Баварію», команду, яка історично користується великою популярністю в провінції Больцано[16].

З травня 2016 року клуб трохи підправив логотип: червоно-білі ромби були замінені білою сіткою на червоному фоні, а дизайн футбольного м'яча став об'ємним. Також було змінено напис, прикріплений до зовнішнього кільця логотипу: назва FC Südtirol з'являється у верхній половині (червоним), а назва Bolzano-Bozen була додана в нижній частині (білим), натомість прибрано напис «Альто-Адідже»[17].

  •  
    Логотип «Мілланда»
  •  
    1995–1997
  •  
    1997–2002

Стадіон

ред.

У перші сезони свого існування клуб використовував стадіон Fussballplatz Milland у Брессаноне, обладнаний невеликими трибунами на набережній. У 1995 році, з початком «червоно-білої ери», клуб перебрався на «Райффайзен Арену».

З 2000 року домашні ігри «Зюдтіроль» став проводити на Стадіо Друзо у Больцано, названому на честь римського полководця Нерона Друза. Побудований у 1936 році як мультиспортивний комплекс і повністю перебудований у 2019—2021 роках на чисто футбольну арену[18], стадіон має головну та протилежну трибуни і може вмістити до 5 500 глядачів[19].

  •  
    Стадіо Друзо у Больцано до реконструкції...
  •  
    ...та після: легкоатлетичні доріжки прибрали.
 
Центр FCS в Еппан, поблизу Больцано.

Також клуб має центр FCS, який є навчальним центром команди в Еппані, поблизу Больцано. У 2015 році навчальні майданчики були завершені і включають два поля з натуральним покриттям, два поля зі штучним покриттям та ще одне невелике поле зі штучним покриттям. Сервісний центр відкритий у 2018 році і має клубні роздягальні, офіси, тренажерний зал з медичним відділенням, конференц-зали, ресторан та фан-магазин. У навчальному центрі також проводяться ігри чемпіонату молодіжних збірних ФК «Зюдтіроль»[20].

У 2010 році тренувальний центр був місцем тренувального збору збірної Німеччини з футболу під час підготовки до чемпіонату світу в ПАР. У 2018 році збірна Німеччини знову використовувала центр для підготовки до чемпіонату світу в Росії[21].

Відомі гравці

ред.
Головна категорія: Футболісти «Зюйдтіроля»
 
Омар Ель Каддурі

Відомі менеджери

ред.

Нижче наведено список менеджерів, які тренували команди в Серії А чи Б.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б L'FC Südtirol è un club bolzanino. SportNews.bz. 17 лютого 2011. Архів оригіналу за 19 March 2012. Процитовано 30 липня 2011.
  2. ↑ L'FCS ha ottenuto la cittadinanza bolzanina! (італ.). F.C. Südtirol. Процитовано 17 березня 2018.
  3. ↑ Die Geschichte des ASV Milland — asvmilland.it (archiviato il 21 apr 2009)
  4. ↑ Rosace, Filippo (2020). Città del Sole, Reggio Calabria (ред.). FCS. Fantastica avventura. с. 48—51. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка) ISBN 978-88-8238-203-2
  5. ↑ Le ambizioni del Fussball Club Sudtirol [Архівовано 23 квітня 2022 у Wayback Machine.] — Il Post, 22 ago 2018
  6. ↑ «Un'idea „folle“ ma che si rivelò vincente» [Архівовано 30 травня 2020 у Wayback Machine.] — Alto Adige, 16 mag 2020
  7. ↑ Geschichte. FC Südtirol. Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 17 березня 2018.
  8. ↑ Storia. F.C. Südtirol. Процитовано 30 липня 2011.
  9. ↑ FC Südtirol bezwingt Valenzana 2:0 und bleibt in der Lega Pro. FC Südtirol. Процитовано 17 березня 2018.
  10. ↑ Der FC Südtirol steigt in die 1. Division auf. FC Südtirol. Процитовано 17 березня 2018.
  11. ↑ Il portiere perde la testa, retrocede il Sudtirol. Video. Il Pallonaro. 6 червня 2011. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 30 липня 2011.
  12. ↑ Calcio, Lega Pro; Ripescaggi: 5 in prima divisione e rimnini in seconda. La Repubblica (італ.). Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 6 травня 2022.
  13. ↑ Conosciamo meglio Giovanni Stroppa. forzapescara.com. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 17 березня 2018.
  14. ↑ Das Wunder von Vercelli bleibt aus:FCS verpasst den Aufstieg. sportnews.bz. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 10 березня 2018.
  15. ↑ La favola del Südtirol: batte la Triestina e vola in Serie B. La Gazzetta dello Sport (it-IT) . Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 24 квітня 2022.
  16. ↑ «Südtirol Bolzano? Idea da valutare» [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] — Alto Adige, 1° apr 2016
  17. ↑ NEUES LOGO: EINE ERKLÄRUNG. FC Südtirol. Процитовано 9 березня 2018.
  18. ↑ gmp Erweiterung Drusus-Stadion Bozen. floornature.de. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 10 березня 2018.
  19. ↑ TECHNISCHE DATEN. FC Südtirol. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 10 березня 2018.
  20. ↑ FCS Trainingszentrum. FC Südtirol. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 10 березня 2018.
  21. ↑ WM 2018: TRAININGSLAGER WIEDER IN SÜDTIROL. Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 10 березня 2018.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зюдтіроль_(футбольний_клуб)&oldid=43929405