Зухабська угода
Зухабський (Касрі-Ширінський) мир (тур. Kasr-ı Şirin Antlaşması) — мирний договір між Османською імперією та Сефевідським Іраном, який завершив війну 1623-1639. Підписаний 17 травня 1639.
| Зухабська угода | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 17 травня 1639 |
| Місце |
Касре-Ширінd Керманшах Сефевідський Іран |
| Підписанти | Османська імперія і Сефевідський Іран |
Договір поклав край тривалому протиборству Османської імперії та Сефевідської держави, що почалося з Чалдиранської битви на початку XVI століття, і став одним з найбільших досягнень османського султана Мурада IV.
Умови ред.
За умовами договору Сефевіди зберегли за собою Єреван та прилеглі до нього території на Кавказі, а османи утримали Басру та Багдад. Тим самим в цілому була відновлена лінія кордону, встановлена миром в Амасьї.
Кордони, встановлені Зухабським миром, залишалися без зміни протягом майже 100 років, поки держава Сефевідів не розвалилася під навалою афганців.
Джерела ред.
- «Історія Сходу» (в 6 т.). Т.III «Восток на рубежі середньовіччя та нового часу (XVI — XVIII вв.) » — Москва: видавнича фірма «Східна література» РАН, 1999. ISBN 5-02-018102-1
- Керолайн Фінкель «Історія Османської імперії: Бачення Османа» — Москва: «АСТ», 2010. ISBN 978-5-17-043651-4