Золтан Гусарик
| Золтан Гусарик | ||||
|---|---|---|---|---|
| угор. Huszárik Zoltán | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | угор. Huszárik József Zoltán | |||
| Народився |
14 травня 1931 село Домонь, на північ від Будапешта | |||
| Помер |
15 жовтня 1981 (50 років) Будапешт | |||
| Громадянство | Угорщина | |||
| Діяльність | графік, художник костюмів, кінорежисер | |||
| Сфера роботи | акторське мистецтво[1] і образотворче мистецтво[1] | |||
| Alma mater | Будапештська Академія театру і кіно | |||
| Мова творів | угорська | |||
| Роки активності | 1963 — 1981 | |||
| У шлюбі з | Аннамарія Мельчерd і Ільдіко Могерd[2] | |||
| Діти | Kata Huszárikd[3] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Золтан Гусарик у Вікісховищі | ||||
Золтан Гусарик[4] (також Хусарик; угор. Huszárik Zoltán; 14 травня 1931 село Домонь, на північ від Будапешта — 15 жовтня 1981, Будапешт) — угорський графік, художник костюмів, кінорежисер.
Біографія ред.
У 1949-1952 навчався в Будапештській Академії театру і кіно, відрахований як ненадійний елемент (син багатого селянина). Змінив багато професій, в 1959-1961 все ж закінчив Академію. Зняв кілька блискучих короткометражних фільмів і дві повнометражні ігрові стрічки — «Синдбад» (1971) і «Чонтварі» (1979)[5], всі вони стали прапором «нової хвилі» в угорському кіно, були удостоєні численних національних і зарубіжних премій. Виступав як театральний режисер (в 1974 поставив в Дебрецені драму-притчу Іштвана Еркеня «Кішки-мишки», 1969). Покінчив життя самогубством.
Творчість ред.
Обстановка і атмосфера обох ігрових фільмів Гусарика — «кінець століття», їх стилістика відрізняється рідкісною вишуканістю, а інтонація — глибокої ностальгією. В обстановці політичного похолодання і ідейного застою в Угорщині після 1968 обидві стрічки прозвучали зверненим у недосяжне минуле реквієм за епохою східноєвропейського модерну межі XIX-XX століть. Не випадково їх центральним персонажем і свого роду «візитною карткою» став популярний драматичний актор Угорщини, одноліток Гусарика Золтан Латинович. В 1976 наклав на себе руки. Виконавши заголовну роль шукача пригод у «Синдбаді», він пережив себе. У фільмі йдеться про трагічну долю живописця кінця XIX — початку XX століття Тівадара Чонтварі. Сценарій писався також в розрахунку на Латиновича. Знятий фільм відкривається присвятою загиблому і пронизаний мотивом неможливості ні бути собою, ні перетворитись на іншого.
Визнання ред.
Гусарик був нагороджений премією імені Бели Балажа (1971), а також Премією Кошута (1990, посмертно).
Фільми ред.
Джерела ред.
- Zay L. Huszárik Zoltán. Budapest: M. Filmintézet — Múzsák, 1985
- Jeancolas Jean-Pierre. Miklós, István, Zoltán et les autres: 25 ans de cinéma hongrois. Budapest: Corvina, 1989
- Huszárik breviárium/ Lencsó L., ed. Budapest: Szabad Tér, 1990 (включает тексты Х. и множество документов)
- Zsugán I. Nagy motívum igezeteben. Huszárik Zoltán// Zsugán I. Szubjektív magyar filmtörténet 1964—1994. Budapest: Osiris-Századvég, 1994.
Посилання ред.
- Золтан Гусарик на сайті arthouse-film.narod.ru [Архівовано 21 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Примітки ред.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Eifert J. Kedvesem! Boldog születésnapot! — 2011.
- ↑ https://port.hu/adatlap/szemely/huszarik-kata/person-19151
- ↑ Українське кіно: Євроформат: Хроніки громадських обговорень 1996—2003 рр. / відп. ред. О. Г. Рутковський. — К.: Альтерпрес, 2003. — С. 40.
- ↑ Анонс фільму З.Гусарика на сайті Kino-Коло. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 24 травня 2016.