Зозуля вусата
| Зозуля вусата | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Hierococcyx vagans (Müller, 1845)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cuculus vagans Müller, 1845 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зозу́ля вусата[3] (Hierococcyx vagans) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[4]. Мешкає в Південно-Східній Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 25-30 см[5], вага 58-63 г. Тім'я і потилця сірі, скроні білі, під дзьобом чорвуваті "вуса". Верхня частина тіла коричнева, хвіст поцяткований коричневими смугами, кінець хвоста охристий або білий. Махові пера мають білі края. Нижня частина тіла кремово-біла, поцяткована чорнуватими смужками. Очі темно-карі або сірі, навколо очей жовті кільця. Дзьоб чорний, лапи оранжево-жовті. У молодих птахів спина і крила чорнуваті, на грудях чорні смуги. У молодих птахів також є "вуса"[6].
Поширення і екологія ред.
Вусаті зозулі мешкають на Малайському півострові, на Суматрі і Калімантані, а також на південному сході Таїланду та на півдні Лаосу. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і на узліссях, в густих кронах дерев[7]. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться комахами і дрібними плодами. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Вусатим зозулям притаманний гніздовий паразитизм. Вони підкладають яйця в гнізда рудкрилим філентомам і бурим тординам. Сезон розмноження вусатих зозуль триває з червня по серпень.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Білогорлим зозулям загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Hierococcyx vagans. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Müller, Salomon (1840–1847). C.J. Temminck (ред.). Verhandelingen over de Natuurlijke Geschiedenis der Nederlandsche Overzeesche Bezittingen. Т. 1. Land en Volkenkunde. Leiden: Natuurkundige Commissie voor Nederlansch-Indie. с. 233.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 09 січня 2022.
- ↑ Johnsgard, Paul A. (1997). The Avian Brood Parasites: Deception at the Nest. Oxford University Press. с. 168. ISBN 9780195354997. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik P.; Fuller, Richard A. (2012). Cuckoos of the World. A&C Black. с. 429—430. ISBN 9781408142677. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Jeyarajasingam, Allen (2012). A Field Guide to the Birds of Peninsular Malaysia and Singapore. Oxford University Press. с. 200. ISBN 9780199639427. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |