Зозуля білогорла

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина:	Зозулеві (Cuculidae)
Рід:	Hierococcyx
Вид:	Зозуля білогорла

Біноміальна назва

Hierococcyx varius
(Vahl, 1797)^[2]

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Cuculus varius
Cuculus ejulans Sundevall, 1837^[3]

Посилання

Вікісховище:	Hierococcyx varius
Віківиди:	Hierococcyx varius
МСОП:	22683846
NCBI:	1463998

Зозу́ля білогорла^[4] (Hierococcyx varius) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній Азії.

Досліджники вважають, що білогорла зозула еволюціонувала як імітатор^[5] туркестанського яструба (справа)

Опис ред.

Білогорла зозуля — птах середнього розміру, завдовжки приблизно з голуба (34 см). Її верхня частина тіла має попелясто-сіре забарвлення, нижня частина тіла рудувато-коричнева, поцяткована темними смужками. На хвості широкі темні смуги, навколо очей характерні жовті кільця. Білогорлим зозулям не притаманний статевий диморфізм, однак самці мають переважно більші розміри. У молодих птахів груди поцятковані темними плямками, а на хвості вузькі смужки^[6].

Білогорла зозуля дуже подібна до туркестанського яструба (Accipiter badius), навіть своїм польотом. Крик зозулі гучний, складається з трох нот, що повторюються 5-6 разів і потім різко обриваються, звучить протягом дня та місячними ночами^[7].

Підвиди ред.

Виділяють два підвиди:^[8]

H. v. varius (Vahl, 1797) — півострів Індостан;
H. v. ciceliae Phillips, WWA, 1949 — Шрі-Ланка^[9].

Поширення і екологія ред.

Білогорлі зозулі поширені на більшій частині Індійського субконтиненту, в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, М'янмі, Бангладеш та на Шрі-Ланці. Вони живуть у рідколіссях, садах і на плантаціях, зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя, однак популяції, що мешкають на високогір'ях та в посушливих районах мігрують^[10].

Білогорлі зозулі живляться переважно комахами, а також дрібними ящірками, плодами і ягодами. Вони можуть їсти деякі види волохатої гусіні, отруйної для інших видів птахів. Білогорлим зозулям притаманний гніздовий паразитизм. Вони переважно підкладають яйця в гнізда кратеропам роду Argya^[11] (зокрема попелястим, жовтодзьобим і сірим кратеропам^[12]^[13]^[14]), а також чагарницям (Garrulax)^[15]. Сезон розмноження білогорлих зозуль триває з березня по червень, що збігається з сезоном розмноження кратероп. Білогорлі зозулі відкладають одне синє яйце^[16].

Примітки ред.

↑ BirdLife International (2016). Hierococcyx varius. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 січня 2022.
↑ Vahl, MH (1797). Skrivter af Naturhistorie-Selskabet, Kjøbenhavn, 4, Heft 1. с. 60.
↑ Gyldenstolpe, N (1926). Types of birds in the Royal Natural History Museum in Stockholm (PDF). Ark. Zool. 19A: 1—116. Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2012. Процитовано 9 січня 2022.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Davies, N.B.; Welbergen, J.A. (2008). Cuckoo–hawk mimicry? An experimental test (PDF). Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. 275 (1644): 1817—1822. doi:10.1098/rspb.2008.0331. PMC 2587796. PMID 18467298. Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2011.
↑ Payne, RB (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. с. 16, 469, 471—473. ISBN 0-19-850213-3.
↑ Ali, Salim; J C Daniel (2002). The book of Indian Birds, Thirteenth Centenary edition. Bombay Natural History Society/Oxford University Press. ISBN 0-19-566523-6.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 09 січня 2022.
↑ Phillips, WWA (1949). A new race of the Common Hawk Cuckoo from Ceylon. Bull. Brit. Orn. Club. 69 (6): 56—57. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
↑ Ali S, Ripley SD (1981). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 3 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 200—202.
↑ Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 229.
↑ Prasad G; Nameer PO; MV Reshmi (2001). Brood parasitism by Indian Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius Vahl) (PDF). Zoos' Print Journal. 16 (8): 554—556. doi:10.11609/jott.zpj.16.8.554-6. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2011. Процитовано 3 червня 2009.
↑ Blanford, WT (1895). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds Volume 3. Taylor and Francis, London. с. 213—214.
↑ Lushington, Cicely (1949). Change in habits of the Ceylon Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius ciceliae Phillips). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 48 (3): 582—584. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
↑ Gaston, AJ; Zacharias VJ (2000). Hosts of the Common Hawk Cuckoo (PDF). Forktail. 16: 182. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2008. Процитовано 31 травня 2009.
↑ Jerdon, TC (1862). The birds of India. Volume 1. Military Orphan Press. с. 330.

Посилання ред.

Whistler, H (1918). The Common Hawk-Cuckoo Hierococcyx varius in the Punjab. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 26 (1): 287. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
Osmaston, AE (1912). Eggs of the Large Hawk-Cuckoo Hierococcyx sparverioides. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 21 (4): 1330—1331. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
Umar, M (1977). On the onset of brain-fever. Newsletter for Birdwatchers. 17 (2): 9.
Himmatsinhji, MK (1980). The Common Hawk-Cuckoo, Cuculus varius Vahl in Kutch. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 77 (2): 329. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
Waite, HW (1963). The Common Hawk-Cuckoo (Cuculus varius varius Vahl) in the Punjab. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 60 (1): 260. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
Gay, Thomas (1976). Onset of 'brain-fever'. Newsletter for Birdwatchers. 16 (3): 15.
Mohan, D (1976). Onset of brainfever. Newsletter for Birdwatchers. 16 (5): 11.
Ramamoorthi, MS (1976). Onset of Brainfever. Newsletter for Birdwatchers. 16 (5): 9—11.
Gay, T (1988). First calls of the Common Hawk Cuckoo. Newsletter for Birdwatchers. 28 (3–4): 16.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). Hierococcyx varius. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 січня 2022.

[2] Vahl, MH (1797). Skrivter af Naturhistorie-Selskabet, Kjøbenhavn, 4, Heft 1. с. 60.

[3] Gyldenstolpe, N (1926). Types of birds in the Royal Natural History Museum in Stockholm (PDF). Ark. Zool. 19A: 1—116. Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2012. Процитовано 9 січня 2022.

[4] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[5] Davies, N.B.; Welbergen, J.A. (2008). Cuckoo–hawk mimicry? An experimental test (PDF). Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. 275 (1644): 1817—1822. doi:10.1098/rspb.2008.0331. PMC 2587796. PMID 18467298. Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2011.

[payne-6] Payne, RB (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. с. 16, 469, 471—473. ISBN 0-19-850213-3.

[ali-daniel-7] Ali, Salim; J C Daniel (2002). The book of Indian Birds, Thirteenth Centenary edition. Bombay Natural History Society/Oxford University Press. ISBN 0-19-566523-6.

[ioc-8] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 09 січня 2022.

[9] Phillips, WWA (1949). A new race of the Common Hawk Cuckoo from Ceylon. Bull. Brit. Orn. Club. 69 (6): 56—57. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.

[hbk-10] Ali S, Ripley SD (1981). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 3 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 200—202.

[pcr-11] Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 229.

[12] Prasad G; Nameer PO; MV Reshmi (2001). Brood parasitism by Indian Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius Vahl) (PDF). Zoos' Print Journal. 16 (8): 554—556. doi:10.11609/jott.zpj.16.8.554-6. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2011. Процитовано 3 червня 2009.

[13] Blanford, WT (1895). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds Volume 3. Taylor and Francis, London. с. 213—214.

[14] Lushington, Cicely (1949). Change in habits of the Ceylon Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius ciceliae Phillips). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 48 (3): 582—584. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.

[15] Gaston, AJ; Zacharias VJ (2000). Hosts of the Common Hawk Cuckoo (PDF). Forktail. 16: 182. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2008. Процитовано 31 травня 2009.

[16] Jerdon, TC (1862). The birds of India. Volume 1. Military Orphan Press. с. 330.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]