Зозуля-дронго вилохвоста

вид птахів
Зозуля-дронго вилохвоста

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Зозуля-дронго (Surniculus)
Вид: Зозуля-дронго вилохвоста
Surniculus dicruroides
(Hodgson, 1839)[2]
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Pseudornis dicruroides
Surniculus lugubris dicruroides
Посилання
Вікісховище: Surniculus dicruroides
Віківиди: Surniculus dicruroides
МСОП: 22736080

Зозу́ля-дро́нго вилохвоста[3] (Surniculus dicruroides) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній Азії[4]. Вилохвоста зозуля-дронго раніше вважалася конспецифічною з азійською зозулею-дронго, однак була визнана окремим видом[5][6].

Опис ред.

Довжина птаха становить 25 см. Забарвлення повністю чорне, блискуче, за винятком білої плями на нижній стороні хвоста. Дзьоб чорний, тонкий, вигнутий. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи поцятковані білими плямами. Вокалізація — серія висхідних посвистів, що різко обривається. Загалом вилохвості зозулі-дронго є схожими на азійських зозуль-дронго, однак хвіст у них більш роздвоєний і дзьоб тонший.

Підвиди ред.

Виділяють два підвиди:[7]

  • S. d. dicruroides (Hodgson, 1839) — передгір'я Гімалаїв, Центральна і Південна Індія;
  • S. d. stewarti Baker, ECS, 1920 — Шрі-Ланка.

Поширення і екологія ред.

Вилохвості зозулі-дронго живуть у вологих тропічних лісах, чагарникових заростях і садах. Зустрічаються на висоті до 2100 м над рівнем моря. Практикують гніздовий паразитизм.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Surniculus dicruroides: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 серпня 2022
  2. Hodgson, B. (1839). On Cuculus. Journal of the Asiatic Society of Bengal. 8: 136—137.
  3. Surniculus dicruroides у базі Avibase.
  4. Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik; Fuller, Richard A. (2012). Cuckoos of the World. Helm Identification Guides. Christopher Helm. ISBN 978-0713660340.
  5. Rasmussen, P. C. & Anderton, J. C. 2005 Birds of South Asia. The Ripley Guide. Smithsonian and Lynx Edicions
  6. Fu-Min, Lei & Robert B. Payne (2002) Territorial songs of the drongo cuckoo complex (Surniculus lugubris & S. velutinus). The Raffles Bulletin of Zoology 50(1):205-213 PDF
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 серпня 2022.