Зо́внішнє ву́хо (лат. auris externa) — частина вуха, до якої належать вушна раковина і зовнішній слуховий прохід. Вушна раковина утворена еластичним хрящем. Вона має характерні завитки, що спрямовують звукові коливання у зовнішній слуховий прохід. Знизу вушної раковини міститься сережка вуха. Зовнішній слуховий прохід у дорослої людини завдовжки 2,5 см. У шкірі слухового проходу є волоски і видозмінені потові залози, що виробляють вушну сірку. Волоски і вушна сірка виконують захисну функцію (затримують пил і мікроорганізми).

Outer ear
Gray907.png
Зовнішнє і середнє вуха. Права сторона.
Gray904 color.png
Вушна раковина людини
(бокова поверхня)
1 – завиток; 2 – човноподібна ямка;
3 – трикутна ямка;
4 – протизавиток; 5 – раковина вуха; 6 – козелок; 7 – протикозелок; 8 – сережка
Деталі
Ідентифікатори
Латина auris externa
Анатомія Грея subject #229
MeSH D004431
NeuroLex ID birnlex_1705
TA98 A15.3.01.001
TA2 6862
FMA 52781[1]
Анатомічна термінологія

На межі між зовнішнім і середнім вухом розташована барабанна перетинка. Це тонка сполучнотканинна перетинка завтовшки 0,1 мм. Барабанна перетинка сприймає звукові коливання і передає їх на слухові кісточки середнього вуха.

БудоваРедагувати

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини та зовнішнього слухового ходу[2].

Вушна раковинаРедагувати

Докладніше: Вушна раковина

Вушна раковина — це утвір у формі неправильного овала, що розміщений навколо початку зовнішнього слухового ходу. Основою вушної раковини є покритий шкірою хрящ, який відсутній лише в нижній частині раковини — вушній сережці (мочці), де замість нього залягає шар клітковини[2].

Зовнішній слуховий хідРедагувати

Зовнішній слуховий хід має неправильну S-подібну форму та складається з хрящової (зовнішня третина ходу) та кісткової (внутрішні дві третини ходу) частин. Шкіра хрящової частини містить сальні та сірчані залози, а також волосся, що разом захищають вухо від сторонніх часточок і комах, очищають його. На межі хрящової та кісткової частин зовнішній слуховий хід звужується[3].

КровопостачанняРедагувати

Зовнішнє вухо постачається кров'ю з дрібних гілок зовнішньої сонної артерії — задньої вушної артерії, поверхневої скроневої артерії, внутрішньої верхньощелепної артерії й інших[3].

ІннерваціяРедагувати

Іннервацію зовнішнього вуха забезпечують гілки трійчастого, лицевого та блукаючого нервів[3].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Foundational Model of Anatomy
  2. а б Заболотний, 2017, с. 23.
  3. а б в Заболотний, 2017, с. 25.

ЛітератураРедагувати

  • Заболотний Д.І., Мітін Ю.В. та ін. Оториноларингологія. — 3-тє, випр. — К. : Медицина, 2017. — С. ?. — ISBN 978-617-505-572-4.
  • Анатомія, фізіологія та патологія органів слуху і мовлення : навч. посібник для студ. ф-ту дошк. та корекц. освіти / уклад. Н. П. Голуб. – Умань : Візаві, 2015. – 116 с.Ел.джерело С.11-12
  • Боярчук О. Д. Анатомія, фізіологія и патологія органів слуху та мови: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Луганськ: Альма-матер, 2008. – 175 с. - С.10-12. Ел.джерело