Знак поодинокої небезпеки

Знак поодинокої небезпеки — навігаційний знак, що встановлюється безпосередньо над навігаційною небезпекою (наприклад, частково зануреною скелею)^[1], і його можна обійти з будь-якої сторони. Може виконуватися у формі буя або віхи.

Має забарвлення чорного кольору з червоними горизонтальними смугами. Топова фігура має вигляд двох чорних куль, розташованих одна над однією^[1]. З цим знаком можуть застосовуватися світлові сигнали: білий проблисковий сигнал, що складається з парних швидких спалахів з проміжутком між парами 5-10 секунд^[2].

У Російській імперії та СРСР до 1980 року для позначення поодиноких небезпек використовувалися знаки червоно-білого смугастого забарвлення з топовою фігурою у вигляді хреста.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б IALA, 2010, section 4.
↑ SHOM, 2016, section 1.2.4.

Посилання

International association of maritime aids to navigation and lighthouse authorities (2010). Maritime buoyage system and other aids to navigation (PDF). IALA-AISM. Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2018. Процитовано 11 серпня 2019. (англ.)
Service Hydrographique et Océanographique de la Marine (1 вересня 2016). Signalisation Maritime (PDF) (French) . France: SHOM. ISBN 978-2-11-139457-5. Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2020. Процитовано 11 серпня 2019. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка) (англ.)

[FOOTNOTEIALA2010section_4-1] а ^б IALA, 2010, section 4.

[FOOTNOTESHOM2016section_1.2.4-2] SHOM, 2016, section 1.2.4.

[1]

[2]