Зміївський монастир

Зміївський Свято-Миколаївський чоловічий монастир
	49°35′26″ пн. ш. 36°20′30″ сх. д. / 49.59056° пн. ш. 36.34167° сх. д.Координати: 49°35′26″ пн. ш. 36°20′30″ сх. д. / 49.59056° пн. ш. 36.34167° сх. д.
Розташування	Україна, Коропове
Кінець будівництва	не пізніше 1668
Зруйновано	1788
	Зміївський монастир (Україна)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Свято-Миколаївський монастир.

Свято-Миколаївський монастир — український козачий монастир у Змієві. Був розташований на Козачій горі над Дінцем. Його руїни знаходяться у селі Коропове.

У 1650-ті роки з'явився Зміївський Миколаївський козачий монастир, що був замком з гарматами старих і поранених і інших козаків; вважається що монастир був скарбницею; він мав 6000 десятин землі і численні споруди (у документах декілька сторінок). Як і Самарська пустинь був тісно пов'язаний з Січчю.

Після її розгрому 1775 року козаки переховувалися тут та зберігали свої скарби. 1788 року монастир зруйнований за наказом Катерини ІІ, що ліквідувала більшість українських монастирів. Під час штурму козаки загинули.

Настоятелі монастиря^[1]Редагувати

Манасія — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (до 1673 року). Переведений в новоутворений Курязький монастир, де став архімандритом.
Іона — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (коло 1692 року).
Яків (Вовчанський) — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря.
Іларіон (Негребецький) — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (коло 1735 року).
Гаврило (Краснопольський) — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (коло 1737 року).
Мартиниан (Лабач) — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (коло 1741 року).
Патермуфій — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (коло 1745 року).
Фаддей (Руцький)- останній ігумен Зміївського монастирю.