Зменшений тризвук — тризвук, що складається з двох малих терцій, між крайніми звуками якого утворюється інтервал зменшеної квінти[1].

Обернення ред.

Приклад тризвуку від тоніки «до»
Звернення Назва акорду Склад
 
Основний акорд Зменшений тризвук м. 3 + 3 м.
Перше Зменшений секстаккорд м. 3 + ув. 4
Друге Зменшений квартсекстаккорд ув. 4 + 3 м.

До складу зменшеного тризвуку та його обернень входять малі терції і збільшена кварта, що є оберненням зменшеної квінти і енгармонічно рівна їй.

Загальна інформація ред.

Зменшений тризвук охоплює зменшену квінту — тритон та вважається дисонансним.

Зменшений тризвук перебуває в натуральному мажорі та гармонічному мінорі на VII ступені. У гармонічному мажорі і в натуральному мінорі базується на II ступені. Дозволяється рух голосів у терції.

У класичній музиці зменшений тризвук часто застосовується не в основному вигляді, а у вигляді секстакорда[2]. Наприклад, використання зменшеного тризвуку Бетховеном називається деякими музикознавцями архаїзмом[3].

Скорочене позначення зменшеного тризвуку — Зм.5/3, що відповідає виду акорду і інтервалам, що входять у його склад.

Згідно системи буквено-цифрових позначень акордів, зменшений тризвук позначається з допомогою великої латинської літери, приставки dim або символу o у верхньому регістрі: наприклад, зменшений тризвук від ноти до позначається як C-dim або Co.

Зменшений тризвук VII ступеня ред.

Згідно з вченням французьких теоретиків початку XIX століття, зменшений тризвук VII ступені є головним акордом лада разом із тонічним тризвуком[4].

Секстакорд зменшеного тризвуку VII ступеня застосовується як домінантова гармонія і може розглядатися як слабо дисонуючий акорд[5].

Список зменшених тризвуків ред.

Акорд Основний тон Третій мажорний П'ята зменшена
Cdim C E G
Cdim C E G
Ddim D F (E) A  (G)
Ddim D F A
Ddim D F A
Edim E G B  (A)
Edim E G B
Fdim F A C (B)
Fdim F A C
Gdim G B  (A) D  (C)
Gdim G B D
Gdim G B D
Adim A C (B) E  (D)
Adim A C E
Adim A C E
Bdim B D F (E)
Bdim B D F

Примітки ред.

  1. Фридкин Г. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-7140-0592-7.
  2. Вахромеева, Татьяна Алексеевна. Уменьшённое трезвучие. Сообщество вокалистов «StartVocal». Архів оригіналу за 30 січня 2010. Процитовано 13 лютого 2010.
  3. Рымко Г. (18 февраля 2009 г.). О некоторых особенностях гармонии позднего Бетховена. Российский Музыкант 2.0. Архів оригіналу за 18 січня 2010. Процитовано 13 лютого 2010.
  4. Асафьев, Борис Владимирович (Академия Наук СССР). {{{Заголовок}}}. — Т. 2.
  5. Римский-Корсаков Н. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-397-00863-1.