Зеферин
Святий Зефери́н (рідше Зефірин, світське ім'я Zepheniah) (лат. Zephirynus; ? — 20 грудня (в деяких документах 25 серпня) 217, Рим) — п'ятнадцятий папа Римський (199—217), римлянин за походженням.
| Святий Зеферин | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 199 — 20 грудня 217 | ||
| Попередник: | Віктор I | |
| Наступник: | Калікст I | |
| Дата народження: | невідомо | |
| Місце народження: | Рим, Римська імперія[1] | |
| Дата смерті: | 20 грудня 217 | |
| Місце смерті: | Рим, Римська імперія | |
| Релігія: | католицька церква[2] | |
| У миру: | Zepheniah | |
 Медіафайли у Вікісховищі
| ||
Відомо, що його батька звали Habundius і він був римлянином. За свідченнями сучасників, Зеферин не був освіченою людиною. Liber Pontificalis приписує Зеферину дві постанови: про свячення в духовний сан і про євхаристійну літургію у головних церквах Риму. Під час його понтифікату римський імператор Септимій Север заборонив перехід у християнство під страхом жорстокого покарання.
Церква спочатку відзначала день пам'яті святого 26 серпня, та в 1969 році перенесла на 20 грудня.
Діяльність
ред.Зеферин не був освічений[3].
Одразу після обрання викликав до себе сповідника Калліста й призначив його наглядачем катакомб (лат. coemeterium) — пізніше вони отримали назву катакомб св. Калліста. Калліст також став дияконом Римської Церкви й радником Зеферина.[4]
Liber Pontificalis приписує Зеферину 2 постанови: про посвяту в духовний сан та про євхаристичну літургію в головних церквах Рима.
За його часів імператор Септимій Север 202/203 року видав указ про заборону прийняття християнства під загрозою суворих покарань. Однак римських мучеників того періоду не відомо.
Боротьба з єрессю
ред.За часів понтифікату Зеферина учні єретика Феодота-кожевника вмовили сповідника Наталія бути антиєпископом Рима за 150 динаріїв на місяць.
|
Зрештою його було побито святими янголами, які всю ніч його бичували. Вставши зранку, весь поранений, він одягнув лахміття, посипав голову попелом й кинувся до ніг єпископа Зеферина.[5] | 
|
Згодом Наталій розкаявся та був возз'єднаний з Церквою.
Монтаніст Прокл видав працю на захист нових пророцтв. Римський християнин Гай написав діалог проти Прокла. Гай вважав Апокаліпсис святого Іоанна твором єретика Керінфа.[6] Іполит на заперечення написав «Capita contra Caium». Іполит захищав доктрину Божественного Логоса; Зеферин не погоджувався ані з Іполитом, ані з монтаністами, й казав, що визнає тільки одного Бога — Христа. Це вилилось у конфлікт Зеферина й пізніше Калліста з Іполитом.
Примітки
ред.- ↑ http://www.theguardian.com/news/datablog/2013/feb/13/popes-full-list
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Hyppolitus. Philosophumena (9,2)
- ↑ Catholic Encyclopedia
- ↑ Євсевій Кесарійський. Церковна історія (5,28)
- ↑ Євсевій, op.cit. (3,28) (6,20)
Посилання
ред.Папа Зеферин у Catholic Encyclopedia [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite](англ.)
|
Це незавершена стаття про Папу Римського. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Попередник Віктор I |
|
Папа Римський 199-217 |
|
Наступник Калікст I |