Зернолуск бразильський

вид птахів
Зернолуск бразильський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Зернолуск (Saltator)
Вид: Зернолуск бразильський
Saltator fuliginosus
(Daudin, 1800)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Loxia fuliginosa
Pitylus fuliginosus
Посилання
Вікісховище: Saltator fuliginosus
Віківиди: Saltator fuliginosus
EOL: 915863
ITIS: 562813
МСОП: 22723858
NCBI: 1226201

Зернолу́ск бразильський[2] (Saltator fuliginosus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.

Опис ред.

Довжина птаха становить 22 см. У самців верхня частина голови і спина темно-синьо-сірі. Крила чорні, махові пера мають темні синьо-сірі края. Обличчя, щоки, горло і верхня частина грудей чорні, решта нижньої частини тіла темно-синьо-сіра. Лапи темно-сірі, дзьоб міцний, товстий, червоний, очі темно-карі. Самиці мають дещо тьмяніше забарвлення, верхня частина тіла у них менш синя, контраст між животом і грудьми у них менший, обличчя у них темно-синьо-сіре.

Поширення і екологія ред.

Бразильські зернолуски мешкають на сході Бразилії (Алагоас, Пернамбуку, Гояс, також від Баїї і Мінас-Жерайсу до півночі штату Ріу-Гранді-ду-Сул), на сході Парагваю та на північному сході Аргентини (Місьйонес). Вони живуть у вологих рівнинних тропічних і атлантичних лісах. Зустрічаються на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами, бруньками і безхребетними. Гніздо чашоподібне, розміщується на дереві. Бразильські зернолуски іноді стають жертвами гніздового паразитизму синіх вашерів.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Saltator fuliginosus. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 4 березня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 04 березня 2022.