Зенані Мандела-Дламіні
Принцеса Зенані Мандела-Дламіні (5 лютого 1959) — південноафриканський дипломат і представниця аристократичного сімейства. Вона невістка короля Есватіні Мсваті III і дочка Нельсона Мандели та його колишньої дружини Вінні Мандели.
| Зенані Мандела-Дламіні | |
|---|---|
 | |
| Посол Південної Африки в Південній Кореї | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | жовтень 2019 року |
| Президент | Сиріл Рамафоса |
| Верховний комісар Південної Африки на Маврикії | |
| травень 2017 — жовтень 2019 | |
| Президент | Сиріл Рамафоса |
| Посол Південної Африки в Аргентині | |
| жовтень 2012 — травень 2017 | |
| Президент | Джейкоб Зума |
| Перша леді Південної Африки разом із Зіндзі Мандела (сестра) | |
| 10 травня 1994 року по — 18 липня 1998 року | |
| Президент |
Нельсон Мандела (батько) |
| Попередник | Маріке де Клерк |
| Наступник |
Граса Машел (мачуха) |
| Народився |
4 лютого 1959 (65 років) |
| Відомий як | дипломат |
| Громадянство |
 ПАР |
| Alma mater | Південноафриканський коледж об'єднаного світу Вотерфорд Камхлаба |
| Батько | Нельсон Мандела[1] |
| Мати | Вінні Мандела[1] |
| У шлюбі з | Тумбумузі Дламініd |
| Діти | 4 |
| Рідня |
Зіндзі Мандела (сестра) Седза Дламіні (пасинок) |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Раннє життя ред.
Зенані Мандела народилася в родині вождя. Її батько, Нельсон, був прямим нащадком носіїв королівської влади народу тембу і сам був спадкоємцем вождя Мвезо. Його онук, племінник Зенані Мандла, зрештою успадкував цей титул.
Вона ледь не народилася у в'язниці, оскільки Вінні Манделу заарештували незадовго до її народження в 1959 році[2], а коли їй було чотири роки, її батька відправили до в'язниці, де він пробуде наступні 27 років. Лише у 1974 році, коли їй виповнилося 15 років, вона змогла його відвідати.[3]
Освіта ред.
Мандела-Дламіні навчалася у Вотерфордському коледжі Об'єднаного світу Південної Африки Камхлаба, а також вивчала природничі науки в Бостонському університеті.[4] Там вона вперше зустріла принца Свазіленду Тумбумузі Дламіні (старшого брата правлячого монарха Свазіленду Мсваті III і королеви зулусів Мантфомбі),[5][6] який вивчав науку в тому ж університеті. Вони одружилися в 1973 році й мали чотирьох дітей — доньок Зазіве (1977) і Замасвазі (1979) і синів Зінхле (1980) і Зозуко (1992) — і шістьох онуків[7], але зараз вони розлучені.[8] Її чоловік мав ще кількох дітей від попереднього шлюбу, серед них принц Седза Дламіні. Вони є співвласниками «Мандела, Дламіні та партнери» (міжнародні бізнес-консультанти).[9]
Подальша діяльність ред.
Мандела-Дламіні була призначена послом Південної Африки в Аргентині в липні 2012 року (вступила на посаду в жовтні), ставши першою з дітей Мандели на державній службі.[10][11] вона змінила на цій посаді дипломата і колишнього лідера опозиції Тоні Леона, який пішов у відставку. Вона працювала на цій посаді до травня 2017 року, коли була призначена Верховним комісаром Південної Африки в Маврикії. Принцеса Зенані Мандела-Дламіні була призначена послом Південної Африки в Південній Кореї в жовтні 2019 року.
Після обрання Мандели президентом і його розлучення з Вінні, Зенані була обрана супроводжувати батька на його інавгурації та стати дублером першої леді Південної Африки, поки її батько не одружився у свій 80-й день народження з колишньою першою леді Мозамбіку Грасою Машел.[12]
Примітки ред.
- ↑ а б Winnie Madikizela-Mandela: Nelson's Former Wife & Controversial 'Mother Of The Nation' — International Business Times, 2013.
- ↑ Smith, David, «Nelson Mandela's daughters emerge from his shadow to forge careers», The Guardian, 7 July 2012. Retrieved 5 May 2016.
- ↑ Williams, Juan (8 November 1987). 'Daddy Stayed in Jail. That Was His Job'; Zenani Mandela's Life Without Father. The Washington Post. Архів оригіналу за 2 May 2013. Процитовано 27 October 2008.
- ↑ Smith, David (29 April 2013). Southern Africa's first multiracial school celebrates 50 triumphant years. The Guardian. Процитовано 23 September 2014.
- ↑ Swaziland prince and princess attend Boston University. The Ten O'Clock News. WGBH Boston. 13 May 1987. Процитовано 27 October 2008.
- ↑ Burke's Royal Families of the World, Volume II. London: Burke's Peerage Ltd. 1980. с. 217—218, 271, 320. ISBN 0-85011-029-7.
- ↑ «Nelson Rolihlahla Mandela». South African History Online.
- ↑ Forde, Fiona. Mandela set for diplomatic posting to Argentina. The Sunday Independent. Процитовано 13 July 2015.
- ↑ Genealogy – Nelson Mandela Foundation. www.nelsonmandela.org (en-us) . Процитовано 2 лютого 2021.
- ↑ Mandela daughter Zenani appointed Argentina ambassador. BBC News. 4 July 2012. Архів оригіналу за 3 February 2013. Процитовано 3 February 2013.
- ↑ Laing, Aislinn, «Nelson Mandela's daughter appointed South Africa ambassador to Argentina», The Telegraph, 4 July 2012.
- ↑ Mandela, Nelson (1994). Long walk to freedom: the autobiography of Nelson Mandela. Boston. ISBN 0-316-54585-6. OCLC 31530423.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зенані Мандела-Дламіні