Землянов Андрій Єгорович
Андрій Єгорович Землянов (1924—1987) — радянський танкіст, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944).
Землянов Андрій Єгорович | |
---|---|
Народження |
11 серпня 1924 Новоалтайськ, Алтайський край, РСФРР, СРСР |
Смерть |
25 серпня 1987 (63 роки) Новоалтайськ, Алтайський край, РРФСР, СРСР |
Звання | сержант |
Війни / битви | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія ред.
Андрій Єгорович Землянов народився 11 серпня 1924 року у селі Чесноковка (нині — місто Новоалтайськ). Після закінчення семи класів школи працював трактористом в машинно-тракторної станції. У січні 1942 року Землянов призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. Закінчив курси танкістів. Із грудня 1943 року — на фронті. Брав участь у боях на 1-му Українському та 1-му Білоруському фронтах. Брав участь у Житомирсько-Бердичівській, Проскурівсько-Чернівецькій операціях. До березня 1944 року гвардії сержант Андрій Землянов командував баштою танка 1-ї гвардійської танкової бригади 8-го гвардійського механізованого корпусу 1-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту. Відзначився під час боїв за визволення міста Коломия[1].
28 березня 1944 року екіпаж Землянова розгромив автоколону противника і увірвався безпосередньо в місто. На залізничному переїзді танкісти знищили велику кількість бойової техніки і живої сили противника, обстрілявши німецький ешелон. Танк Землянова був підбитий, всі члени екіпажу, крім нього, загинули, а сам він отримав поранення в руку. Проте, Землянов за допомогою місцевих жителів зумів полагодити порвану гусеницю танка і дістатися до розташування своєї частини. Дії екіпажу, до якого входив Землянов, сприяли успішному звільненню Коломиї[1].
Указом Президії Верховної ради СРСР від 24 травня 1944 року за «мужність і відвагу, проявлені при звільненні міста Коломия» гвардії сержант Андрій Землянов був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» за номером 4437[1].
Надалі брав участь у боях на Маґнушевському плацдармі, Варшавсько-Познанській, Східно-Померанській, Берлінській операціях. У 1947 році у званні старшини Землянов був демобілізований. Повернувся до рідного міста. Брав участь у освоєнні цілини, пізніше працював старшим техніком в автотранспортному цеху Алтайського вагонобудівного заводу. Активно займався громадською діяльністю. Помер 25 серпня 1987 року, похований на Новоалтайському міському кладовищі[1].
Почесний громадянин Коломиї та Новоалтайська. Був також нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня і рядом медалей[1].
Примітки ред.
Література ред.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Бабаджанян А. Х. и др. Люки открыли в Берлине. — М.: Воениздат, 1973.
- Кузнецов И. И., Джога И. М. Золотые Звёзды Алтая. — Барнаул: 1982.