Зелінський Ілля Володимирович
Зелінський Ілля Володимирович (нар. 21 жовтня 1989, Миколаїв, Україна) — український військовик, з початком повномасштабної війни командир зведеного підрозділу «Бузький Гард» 126 бригади територіальної оборони Збройних сил України[1], громадський діяч, учасник Революції Гідності, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня.
| Зелінський Ілля Володимирович | |||
|---|---|---|---|
| Народження |
21 жовтня 1989 (34 роки) Миколаїв, Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Країна |
 СРСР Україна | ||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид збройних сил |
 Збройні сили | ||
| Рід військ |
 Ракетні війська та артилерія | ||
| Освіта | Чорноморський національний університет імені Петра Могили | ||
| Роки служби | 2014 — т. ч. | ||
| Формування |
  | ||
| Командування | Зведений підрозділ «Бузький Гард» | ||
| Війни | |||
| Рід діяльності | військовик, громадський діяч, волонтер | ||
| Нагороди |
| ||
Життєпис ред.
Народився 21 жовтня 1989 року в місті Миколаїв. Закінчив середню школу № 5.
Належав до ультрас миколаївського футбольного клубу «Миколаїв»[2], разом з якими у 2014 році брав участь спочатку в подіях Революції Гідності в Києві, а потім і в Миколаєві[3]. У тому ж році добровольцем вступив в новостворений батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» (в/ч 3057), брав участь в обороні населених пунктів поблизу Маріуполя[2], спочатку у Широкинській наступальній операції, а потім в обороні села Широкине[4][5][6].
Після повернення з фронту і звільнення з лав МВС почав активну громадську діяльність. Зокрема, в 2016 році організував реабілітаційний табір для учасників бойових дій «Kinburn Navy Camp»[6]. У тому ж році створив і очолив громадське формування з охорони громадського порядку «Бузький Гард»[7][8], яке об’єднало близько 30 осіб. У 2020 році об'єднання разом з місцевими екологами, волонтерами і членами «Асоціації учасників та інвалідів АТО» виступав проти підняття рівня вод Південного Бугу, що призвело б до затоплення національного природнього парку «Бузький Гард»[9][10].
Наприкінці 2020 року разом з громадським об'єднанням «Бузький Гард» захищав незаконно викопаний Скобелівський курган в Миколаївській області віком 2500 років[11][12]. Завдяки публічному розголосу тоді роботи вдалося зупинити, проте курган зазнав серйозних втрат і був фактично зритий[13][14].
У 2021 році завершив навчання в Чорноморському національному університеті імені Петра Могили за спеціальністю «Історія та археологія»[6][15][12]. У тому ж році залучивши місцевих країнавців намагався привернути увагу[16][17] до знищення історичної будівлі в Миколаєві по вулиці Велика Морська[18][19][20].
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року брав участь в обороні Миколаєва, звільненні Миколаївської і Херсонської областей і міста Херсон у складі ротно-тактичної групи батальйону 126-ї одеської окремої бригади територіальної оборони та тактичної групи 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка[21][9], командуючи зведеним підрозділом «Бузький Гард»[1][22].
Нагороди ред.
- Медаль «За оборону Маріуполя» (2015);
- Відзнака полку «Азов» «За участь в Павлопіль-Широкінській операції» (2015);
- Ювілейна нагорода Черкаської обласної державної адміністрації «Холодний Яр» (2016);
- Почесна відзнака Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» II ступеня (2017);
- Орден «За заслуги» III ступеня (2019).
Примітки ред.
- ↑ а б Мелік-Адамян, Аліса (16 листопада 2023). «Позиції були добре укріплені, і противник не хотів їх покидати»: миколаївський військовий розкрив деталі операції зі звільнення Херсону. НикВести. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ а б Антипенко, Іван (30 червня 2022). «За те, що написав Купрій про чотири вулиці в Херсоні, я би дав лящів»: Ілля Зелінський – про опір росіянам на півдні і правду на війні. Новинарня. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Чернявська, Вікторія (5 травня 2020). Колишній миколаївський "азовець" Ілля Зелінський поділився згадками про добровольчий батальйон. Суспільне.
- ↑ Боєць полку «Азов» передав канівському музею книгу про Шевченка, яку знайшов у Широкіному. Канос. 22 травня 2016. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ "Азовець" подарував канівському музею обгорілу книгу про Кобзаря, знайдену у Широкиному. Про все – Черкаси. 23 травня 2016. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ а б в Студент ЧНУ ім. Петра Могили удостоєний орденом «За заслуги» III ступеня. Чорноморський національний університет імені Петра Могили. 21 лютого 2019. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ ІХ Всеукраїнська краєзнавча конференція учнівської молоді «Мій рідний край, моя земля очима сучасників». Український державний центр національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ ІХ Всеукраїнська краєзнавча конференція учнівської молоді «Мій рідний край, моя земля очима сучасників». Департамент освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації. 15 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ а б Мірошниченко, Алла (16 лютого 2023). Ілля Зелінський, активіст, тероборонець, захисник Миколаєва: Ніякої «легкої прогулянки» по звільненню Херсона не було. Укрінформ. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Ворошилова, Ольга (16 квітня 2020). Активісти Миколаївщини виступають проти підняття рівня вод Південного Бугу. Суспільне.
- ↑ Чернявська, Вікторія (6 листопада 2020). "Такого свавілля я не бачив ніколи": подробиці розкопок миколаївського кургану. Суспільне.
- ↑ а б Ілля Зелінський: «На Скобелевському кургані незаконні роботи велись 2 місяці». Medium. 17 березня 2021. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Шрамович, В'ячеслав (12 листопада 2020). Врятувати скіфського царя. На Миколаївщині захищають курган, якому 2,5 тисяч років. BBC News Україна. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ «Чорні археологи» знищують скіфський курган на Миколаївщині. Історична правда. 5 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Зелінський, І. В. (2021). Автореферат дипломної роботи на здобуття освітнього ступеню «магістр» на тему: «Історія Бузького козацького війська» (PDF). Чорноморський національний університет імені Петра Могили.
- ↑ Територія Смерті. Командний центр SD. YouTube. Ілля Зелінський. 17 грудня 2021.
- ↑ Зелінський, Ілля (17 грудня 2021). Сьогодні на місце скандальної забудови вчергове викликано наряд патрульної поліції. Telegram. ЗЕ_БГ. Архів оригіналу за 28 листопада 2021.
- ↑ У Миколаєві зносять історичну будівлю колишньої лікарні. ТРК МАРТ. 14 грудня 2021. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Винник, Юлия (14 грудня 2021). В центре Николаева снесут историческое здание, на месте которого хотят построить ЖК (рос.). 0512.com.ua – Сайт міста Миколаєва. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Булаш, Катерина (21 грудня 2021). Снесенное здание бывшей горбольницы в Ниолаеве — не было памятником архитектуры, — начальник управления культуры Любаров (рос.). НикВести. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Мелік-Адамян, Аліса (16 листопада 2023). «Позиції були добре укріплені, і противник не хотів їх покидати»: миколаївський військовий розкрив деталі операції зі звільнення Херсону. НикВести. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Ілля Зелінський: бої на Дніпрі, звільнення Херсонщини, історична справедливість. Інтерв'ю з України. 24 листопада 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |