Зебицьке князівство
Зебицьке князівство або Князівство Мюнстерберґ (Księstwo Ziębickie) — удільне Сілезьке князівство зі столицею в Зембіце, що існувало на території сучасної Нижньої Сілезії в 1321–1742 роках. Виникло внаслідок відокремлення від Свидницького князівства і залишалося під владою князів династії Сілезьких П’ястів до 1428 року та знову з 1542 по 1551 рік.
До складу князівства входили міста Зембіце, Бардо, Злотий Сток і Замбковиці, а на початку свого існування ще Конти-Вроцлавські, Соботка, Стрелін , Вязов, Сребна Гора і Дзержонюв.
Історія
ред.До 1290 року Зебице знаходилось в межах Вроцлавського князівства Сілезії. Після смерті князя Генріха IV Проба в 1290 році, внаслідок удільного поділу Вроцлавського князівства, Зебице та околиці увійшли до складу Свидницького князівства, яким правив князь Болко I Суворий. Після смерті Болко I 1301 року, згідно з принципом династичного спадкоємства, Свидницьке князівство перейшло до неповнолітніх синів Болко I: Бернарда, Генрика та Болко II.
1322 року, при розділі спадщини синами князя Болко І - молодший із синів Болко ІІ отримав східну частину Свидницького князівства, включаючи Зембіце і Замбковіце, і обрав Зембіце своєю резиденцією. Таким чином було створено удільне князівство Зебицьке. У 1327–1329 роках король Богемії Ян Люксембурзький змусив більшість Сілезьких князів скласти йому васальну присягу. Болко II спочатку чинив опір німецькому завойовнику, але врешті поступився, і 1336 року також став його васалом. З цього моменту і до 1742 року Зебицьке князівство і вся Сілезія перебували під владою Богемської корони. Нащадки Болко II з династії Сілезьких П'ястів правили князівством до 1428 року. Останній з Сілезьких П'ястів князь Ян Зебицький загинув у битві з гуситами під Старим Велиславом.
Після припинення Зебицької гілки династії Сілезьких П'ястів князівство увійшло до складу земель Богемського королівства. В 1429 король Сигізмунд Люксембурзький передав його в заставу пану Пюти III з Частоловіц.
1428–1542 рр. – Зебицьке князівство під владою Чеських панських родин у складі Богемської корони та тимчасово Угорської корони у 1480-х роках.
1542–1551 рр. – Зебицьке князівство знаходилось під владою П’ястів, пов’язаних з князівством Легніца-Волув-Бжег.
1551–1569 рр. – Зебицьке князівство під владою чеських Подєбрадів.
1569–1654 рр. – Зебицьке князівство під безпосереднім управлінням королів Богемії.
1654–1791 – Зебицьке князівство під владою роду Ауершперґів, у складі Богемської корони до 1742 р.
1742 року територія Зебицького князівства, як і майже вся Сілезія, були окуповані військами Прусії, але князі Ауершперґи номінально зберегли свої володіння. Князівство було розділено на два повіти: Зембіцький і Замбковицький.
1791 року князь Карл Йозеф Антон фон Ауершперґ продав усі права на князівство за 450 000 флоринів королю Прусії.
Джерела
ред.Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зебицьке князівство - Historische Kommission für Schlesien (Hg.): Geschichte Schlesiens, Bd. 1, Sigmaringen 1988, ISBN 3-7995-6341-5
- Jan Urban: Lichtenburkové. Praha 2003, ISBN 80-7106-579-X, S. 290–320.