Зга́рище — у лісівництві площі, де в результаті лісової пожежі знищено насадження, ділянка, на якій повністю згорів ліс. Випалене або вигоріле місце в лісі; це ж місце, поросле травою та іншою рослинністю. Згарища є одним із складових елементів лісу. Може бути як частковим (паленина, паленище[1][2] чи горільник), так і суцільним.

Прикладами гігантських згарищ в Україні є згарище 1994 року в ДП «Краснолиманське ЛГ» Донецької області, 1996 року в Луганській області, 2007 року в Херсонській області та 2008 року в ДП «Ізюмське ЛГ» Харківської області. Характерним для таких згарищ є відмирання значної частки материнського деревостану.  

Відновлення лісу на місці згарищРедагувати

Залісення згарищ природним шляхом відбувається переважно в межах зони засеменіння материнських дерев, тобто біля стін лісу та куртин материнського деревостану, що зберегли життєздатність після пожежі. Після утворення подібних згарищ зазвичай проводять суцільне санітарне вирубання деревостану, що призводить до погіршення водно-фізичних властивостей ґрунту, посилення поверхневого стоку та розвитку ерозійних процесів. У подібних випадках потрібне негайне штучне відновлення лісу.

ПриміткиРедагувати

  1. Паленина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Паленище // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

ДжерелаРедагувати