Відкрити головне меню

Сили народної оборони Танзанії (англ. Tanzania People’s Defence Force; TPDF) — збройні сили Танзанії, створені у вересні 1964 року, після повстання колишньої колоніальної військової сили — «Танганьїцькі стрільці» (англ. Tanganyika Rifles). З моменту свого заснування основоположним для нинішнього війська країни є те, що воно має бути народним збройним формуванням під цивільним контролем. На відміну від деяких сусідів, Танзанія ніколи не зазнавала державного перевороту чи громадянської війни.

Збройні сили Танзанії
Jeshi la Ulinzi la Wananchi wa Tanzania
Занзібар, 12 січня 2004 року, святкування 40-річчя Революції
Занзібар, 12 січня 2004 року,
святкування 40-річчя Революції
Засновані 1 вересня 1964
Поточна форма збройні сили
Види збройних сил
Сухопутні війська
Військово-морські сили
Військово-повітряні сили
Штаб Упанга (Нгоме),
Дар-ес-Салам
Командування
Головнокомандувач Джон Магуфулі
Міністр оборони та військової служби Хусейн Мвіньї
Начальник сил оборони Венанс Сальваторі Мабейо
Людські ресурси
Призов з 18 років (добровільно)
Населення у
призовному віці
9 985 445, віком 16–49 (2010)
Придатних для
військової служби
5 860 339 ч., віком 16–49 (2010),
5 882 279 ж., віком 16–49 (2010)
Щорічно досягають
призовного віку
512 294 ч. (2010),
514 164 ж. (2010)
Активні службовці 27 000[1] (85 місце)
Резерв 80 000
Витрати
Бюджет $220,000,000 (оцінка 2014)
Відсоток у ВВП 0,9% (оцінка 2012)
Історія
Угандійсько-танзанійська війна (1978-79)
Громадянська війна в Мозамбіку
Операція на острові Анжуан
Конфлікт у Північному Ківу

Commons-logo.svg Збройні сили Танзанії у Вікісховищі

Перед збройними силами Танзанії ставиться особлива місія: захищати Танзанію і все танзанійське, насамперед людей та їхню політичну ідеологію. Танзанійці можуть добровільно вступати на військову службу з 15 років, а з 18 років для тих, хто закінчив середню школу діє військовий обов'язок. Станом на 2004 рік, обов'язкова військова служба тривала 2 роки.

ПриміткиРедагувати

  1. CIA World Factbook: Tanzania. The World Factbook. 11 February 2013. Процитовано 16 лютого 2013. 

ПосиланняРедагувати