Зацікавлені сторони

Зацікавлені сторони, зацікавлені особи, заінтересовані сторони, причетні сторони (від англ. stakeholders) — фізичні та юридичні особи, які мають легітимний інтерес у діяльності організації, тобто певною мірою залежать від неї або можуть впливати на її діяльність^[1].

Іноді в літературі зустрічаються назви групи інтересів або групи впливу.

Зацікавлені сторони забезпечують можливості для системи та є джерелом вимог до неї^[2].

	Зацікавлених осіб завжди на одного більше, ніж ви знаєте, а ті, яких ви знаєте, мають мінімум на одну потребу більше, ніж вам зараз відомо.
— Том Ґілб^[en]^[3]

У системній інженерії зацікавлених осіб розглядають у контексті процесу прийняття рішень як людей або організації, які залежать від результатів прийнятих рішень. Розуміння того, хто є зацікавленою стороною відносно до рішень, що приймаються, має бути виявленим заздалегідь. Часто це не відбувається — зацікавлені особи не виявляють себе до прийняття рішень. Однак, щойно рішення буде оголошене/реалізоване, всі, кого хоч якось воно зачіпає, висловлять свою думку^[4].

Інші визначення

Люди чи організації, які мають права, частку, вимоги чи інтереси стосовно системи та її властивостей, що задовольняють їхнім потребам, очікуванням^[5]^[6].
Фізичні особи, команди, організації чи їх класи, які мають інтерес у системі^[7].
Фізичні особи, група осіб або організація, які можуть впливати на систему чи на яких може вплинути система^[2].
Люди, їх групи чи організації, які можуть впливати, на яких можуть вплинути чи які можуть вважати себе під впливом рішення, операції чи результату проекту^[8].
Люди чи організації, які можуть впливати на діяльність або прийняття рішень, бути підданими їх впливу чи сприймати себе такими^[9].

Види зацікавлених сторін

Зацікавлені сторони по відношенню до організації можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. До зовнішніх зацікавлених сторін відносяться клієнти, кредитори, постачальники, представники органів державної та місцевої влади, громадські організації, засоби масової інформації, а серед внутрішніх зацікавлених сторін називають власників, вище керівництво, робітників^[10].

Наприклад, зацікавленими особами інкубаційної програми для інноваційного стартапу можуть бути представники різних організацій — банків, місцевого уряду, підприємств, університетів і організацій економічного розвитку. Вони можуть бути членами правління директорів інкубатора чи правління директорів його материнської організації чи консультативного комітету клієнта. Зацікавлені особи також можуть фінансувати програму, мати політичний інтерес у програмі чи займатися підтримкою розвитку нового підприємства на своїй території.

Зацікавлені сторони можуть бути як позитивними (що підтримують діяльність), так і негативними (що творять опір діяльності, або матимуть свій зиск із атак на таку діяльність). Як приклад негативної зацікавленої сторони можна навести грабіжника у відношенні до діяльності фінансової установи (банку).

Див. також

Стейкголдери банку

Примітки

Література

Tom Gilb. The Ten Most Powerful Systems Engineering Heuristics. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2018.
ISO/IEC 15288^[en] https://www.iso.org/standard/43564.html [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.]
ДСТУ ISO 9000:2015 Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів (ISO 9000:2015, IDT) http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page?id_doc=64030
OMG Essence
Прогнімак О.Д. Формування соціальної відповідальності бізнесу: взаємодія з місцевими спільнотами та владою (PDF) / Іщенко О.В., Касперович О.Ю. // Український соціум. — 2006. — № 5 (16). — С. 56-68. — ISSN 2518-735Х. Архівовано з джерела 19 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018.
Ворончак І. Соціальна відповідальність бізнесу як соціально-економічний феномен // Відповідальна економіка. — 2009. — № 1. — С. 90–103.
Довідник з управління проектами. — 2013.

Посилання

Стейкголдер // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.

[FOOTNOTEВорончак200990—103-1] Ворончак, 2009, с. 90—103.

[FOOTNOTEOMG_Essence2014-2] а ^б OMG Essence, 2014.

[FOOTNOTEҐілб-3] Ґілб.

[FOOTNOTESystems_Engineering_Principles_and_Practice2011-4] Systems Engineering Principles and Practice, 2011.

[FOOTNOTEISO/IEC_152882008-5] ISO/IEC 15288, 2008.

[FOOTNOTEISO/IEC_291482011-6] ISO/IEC 29148, 2011.

[FOOTNOTEISO/IEC_420102011-7] ISO/IEC 42010, 2011.

[FOOTNOTEPMBOK2013-8] PMBOK, 2013.

[FOOTNOTEДСТУ_ISO_90002015-9] ДСТУ ISO 9000, 2015.

[FOOTNOTEПрогнімакІщенко_О.В.Касперович_О.Ю.200656—68-10] Прогнімак, Іщенко О.В. та Касперович О.Ю., 2006, с. 56—68.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]