Зацікавлені сторони

Зацікавлені сторони, зацікавлені особи, заінтересовані сторони, причетні сторони (від англ. stakeholders) — фізичні та юридичні особи, які мають легітимний інтерес у діяльності організації, тобто певною мірою залежать від неї або можуть впливати на її діяльність.

Іноді в літературі зустрічаються назви групи інтересів або групи впливу.

Зацікавлені сторони забезпечують можливості для системи та є джерелом вимог до неї.

	Зацікавлених осіб завжди на одного більше, ніж ви знаєте, а ті, яких ви знаєте, мають мінімум на одну потребу більше, ніж вам зараз відомо.
— Том Ґілб

У системній інженерії зацікавлених осіб розглядають у контексті процесу прийняття рішень як людей або організації, які залежать від результатів прийнятих рішень. Розуміння того, хто є зацікавленою стороною відносно до рішень, що приймаються, має бути виявленим заздалегідь. Часто це не відбувається — зацікавлені особи не виявляють себе до прийняття рішень. Однак, щойно рішення буде оголошене/реалізоване, всі, кого хоч якось воно зачіпає, висловлять свою думку.

Інші визначення

• Люди чи організації, які мають права, частку, вимоги чи інтереси стосовно системи та її властивостей, що задовольняють їхнім потребам, очікуванням.
• Фізичні особи, команди, організації чи їх класи, які мають інтерес у системі.
• Фізичні особи, група осіб або організація, які можуть впливати на систему чи на яких може вплинути система.
• Люди, їх групи чи організації, які можуть впливати, на яких можуть вплинути чи які можуть вважати себе під впливом рішення, операції чи результату проекту.
• Люди чи організації, які можуть впливати на діяльність або прийняття рішень, бути підданими їх впливу чи сприймати себе такими.

Види зацікавлених сторін

Зацікавлені сторони по відношенню до організації можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. До зовнішніх зацікавлених сторін відносяться клієнти, кредитори, постачальники, представники органів державної та місцевої влади, громадські організації, засоби масової інформації, а серед внутрішніх зацікавлених сторін називають власників, вище керівництво, робітників.

Наприклад, зацікавленими особами інкубаційної програми для інноваційного стартапу можуть бути представники різних організацій — банків, місцевого уряду, підприємств, університетів і організацій економічного розвитку. Вони можуть бути членами правління директорів інкубатора чи правління директорів його материнської організації чи консультативного комітету клієнта. Зацікавлені особи також можуть фінансувати програму, мати політичний інтерес у програмі чи займатися підтримкою розвитку нового підприємства на своїй території.

Зацікавлені сторони можуть бути як позитивними (що підтримують діяльність), так і негативними (що творять опір діяльності, або матимуть свій зиск із атак на таку діяльність). Як приклад негативної зацікавленої сторони можна навести грабіжника у відношенні до діяльності фінансової установи (банку).

Див. також

• Стейкголдери банку

Література

• Tom Gilb. The Ten Most Powerful Systems Engineering Heuristics. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2018.
• ISO/IEC 15288 https://www.iso.org/standard/43564.html [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.]
• ДСТУ ISO 9000:2015 Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів (ISO 9000:2015, IDT) http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page?id_doc=64030
• OMG Essence
• Прогнімак О.Д. Формування соціальної відповідальності бізнесу: взаємодія з місцевими спільнотами та владою (PDF) / Іщенко О.В., Касперович О.Ю. // Український соціум. — 2006. — № 5 (16). — С. 56-68. — ISSN 2518-735Х. Архівовано з джерела 19 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018.
• Ворончак І. Соціальна відповідальність бізнесу як соціально-економічний феномен // Відповідальна економіка. — 2009. — № 1. — С. 90–103.
• Довідник з управління проектами. — 2013.

Посилання

• Стейкголдер // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.