Відкрити головне меню

Західний нафтогазоносний регіон України

Західний нафтогазоносний регіон України — включає Волино-Подільську (2 газових родовища), Передкарпатську (83 родовища — 29 нафтових, 4 нафтогазових, 6 нафтогазоконденсатних, 38 газових, 6 газоконденсатних), Карпатську (2 нафтових родовища), Закарпатську (4 газових родовища) нафтогазоносні області.

Західний нафтогазоносний регіон України
West oil and gas region.jpg
Схема нафтогазогеологічного районування Західного НГР
Нафтові родовища:21
Газові родовища:44
Газоконденсатні родовища:6
Нафтогазоконденсатні родовища:6

Загальний описРедагувати

Передкарпатська нафтогазоносна область поділяється на Більче-Волицький та Бориславсько-Покутський нафтогазоносні райони.

У адміністративному відношенні регіон включає Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Волинську, Тернопільську та Рівненську області.

Загалом з 91 родовища регіону 21 нафтове, 4 нафтогазові, 6 нафтогазоконденсатні, 44 газові, 6 газоконденсатні.

ІсторіяРедагувати

Першу письмову згадку про «чорне золото» Карпат знайдено у «Хроніці Длугоша» (ХV ст.), про використання галицької нафти в медицині зазначається у «Книзі Фалінера» (1534 р.), найдавніша інформація про організований видобуток нафти на Прикарпатті датована 1617 р. і належить вона львівському медику та мандрівнику Еразму Сиксту. У XVII ст. видано офіційний урядовий документ – «Декрет Дворової палати» до Гірничого суду в Дрогобичі, що визнавав ропу (нафту) за мінерал, що пов’язувало її видобуток з регламентом гірничих статутів. На старовинному промислі Слобода Рунгурська (Коломийщина) нафту добували принаймні з 1711 р. На початку ХIХ ст. багаті нафтові поклади було відкрито в смузі від Добромиля через Дрогобич до Кут і далі до Румунії. Найбільший тогочасний промисел з’явився 1800 р. поблизу села Погар у Сколівщині, поблизу потоку Роп’янка. За описами австрійського геолога Еміля Тітца тут з колодязів (рис. 3.1) глибиною від 5-7 до 70 м отримували до 260 т нафти на рік. Відомі поодинокі спроби промислового використання Бориславського родовища в 1810 – 1817 рр., які не дістали сталого розвитку з причин відсутності значного попиту на нафтопродукти.

ДжерелаРедагувати