Захоплення Пеньйон-де-Алжира (1529)

(Перенаправлено з Захоплення Алжиру (1529))

Захоплення Пеньйон-де-Алжира — захоплення в 1529 році бейлербеєм Алжиру Хизир-реїсом Барбароссою іспанської фортеці на невеликому острівці Пеньйон-де-Алжир, навпроти міста Алжир на африканському узбережжі Середземного моря.

Алжир і Беджая на карті османського адмірала Пірі-реїса

Передумови ред.

У 1510 році іспанці утвердилися на невеликому острівці Пеньйон-де-Алжир, що знаходився в морі навпроти міста Алжир на африканському узбережжі Середземного моря та змусили місцевого правителя — еміра Саліма аль-Тумі (Селім-бін-Теумі) укласти договір про визнання васалітету і сплату данини[1][2]. На острові Пеньйон-де-Алжир були збудовані укріплення та розміщено гарнізон із 200 осіб. Саліму аль-Тумі довелося відвідати Іспанію, щоб на місці скласти присягу на вірність Фернандо Арагонському. У 1516 Салім аль-Тумі запросив братів корсарів Арудж-реїса і Хайреддіна Барбароссу допомогти вигнати іспанців. Арудж, що прибув до Алжиру з допоміжним османським військом[1], наказав вбити Саліма, через його змову з іспанцями[3]. Після захоплення міста Аруджем і вбивства лояльного іспанцям правителя, іспанці організували декілька експедицій для звільнення міста від корсарів та османського загону — першу на чолі з Дієго де Вера в 1516 році і згодом на чолі з Уго де Монкада в 1519 р, але обидві експедиції закінчились невдало[2]. Після того, як Арудж-реїс загинув в 1518 році у битві проти іспанців під час боїв за Тлемсен, його наступником на посаді правителя Алжиру став його брат Хизир-реїс (майбутній Хайр ад-Дін Барбаросса)

Захоплення Алжиру в 1516 році стало можливим за підтримки військ османського султана Селіма I. Ця підтримка припинилась зі смертю султана Селіма в 1520 році, в результаті чого в 1524 році Барбаросса втратив місто на користь місцевого ватажка кабілів[2] і відступив до алжирського міста Джиджель[4].

Повторне завоювання ред.

 
Османська гармата, відлита 8 жовтня 1581 року в Алжирі . Довжина: 385 см, кал: 178 мм, вага: 2910 кг, стріляла кам'яними ядрами. Музей армії, Париж .

Коли Сулейман Пишний в січні 1529 року оголосив війну Фердинанду I Габсбургу, брату і співправителю імператора Священної Римської Імперії Карла V, він також вирішив перейти в наступ проти габсбурзьких володінь у західному Середземномор'ї і тому відновив османську підтримку Барбаросси[5].

Хизир Барбаросса отримав від Османської імперії 2000 яничарів, артилерію та важливу фінансову підтримку[4]. Першим кроком Барбаросси став підкуп прихильників місцевого шейха Алжира і отримання їх підтримки. Захопивши таким чином владу в місті, Барбаросса розпочав облогу іспанської фортеці на острові Пеньйон-де-Алжир, що розміщувався біля входу в гавань. 29 травня 1529 р., після 22 днів безперервного артилерійського обстрілу, так і не отримавши допомоги від Іспанії, іспанський гарнізон фортеці на чолі з губернатором Мартіном де Варгас остаточно капітулював. На момент капітуляції в живих залишалось лише 25 чоловіків[2]. Варгас був забитий до смерті палицями, а фортеця, як символ іспанської зверхності, була повністю знесена. Після демонтажу фортеці, каміння з її стін було використано для спорудження морського молу, на будівництві якого були задіяні захоплені в полон християнські раби.

Наслідки ред.

Протягом наступних років Барбаросса використовував Алжир як основну базу для здійснення рейдів з берберського узбережжя[6]. Для повернення міста в 1541 році Карлом V була організована великомасштабна Алжирська експедиція, але вона закінчилась цілковитою катастрофою[2]. Алжир залишався під османською владою протягом наступних трьох століть[1], аж до французького завоювання Алжиру у 1830 році.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в International Dictionary of Historic Places: Middle East and Africa Trudy Ring p.54
  2. а б в г д E.J. Brill's first encyclopaedia of Islam, 1913—1936 by Martijn Theodoor Houtsma p.258
  3. Meynier, Gilbert (2010). L’Algérie, cœur du Maghreb classique. Paris: La Découverte. с. 313. ISBN 9782707152312.
  4. а б Garnier, p.20
  5. Garnier, p.19-20
  6. Garnier, p.21

Джерела ред.

  • Джон Норвич «Срединное море. История Средиземноморья», — Москва, АСТ, 2010. ISBN 978-5-17-052189-0 (рос.)