Вікіпедія

Замовлення їжі онлайн

Онлайн замовлення їжі — процес замовлення їжі з вебсайту чи застосунку. Продуктом може бути або готова до вживання їжа (наприклад, безпосередньо з домашньої кухні, ресторану або кухні-примари) або їжа, яка не була спеціально підготовлена для споживання (наприклад, овочі безпосередньо з ферми/саду, заморожене м'ясо тощо).

Історія в США ред.

Першим замовленням їжі в Інтернеті стала піца від Pizza Hut в 1994 році.[1] [2]

 
Це картинка із піцерії Pizza Hut 2018 року, яка описує перший інтернет-продаж їжі.

Ринок онлайн-замовлення їжі зріс у США: 40 відсотків дорослих американців замовили їжу один раз через Інтернет.[3] Інтернет-ринок замовлень продуктів включає продукти, приготовані ресторанами, приготовані незалежними людьми, а також продовольчі товари, які замовляються через Інтернет, а потім їх беруть або доставляють.[4] [5] [6]

Перша послуга онлайн-замовлення їжі, World Wide Waiter (тепер відома як Waiter.com), була заснована в 1995 році.[7] Спочатку сайт обслуговував лише північну Каліфорнію, згодом розширившись до кількох додаткових міст у США.[8]

Наприкінці 2000-х великі мережі піццерій створили власні мобільні додатки та почали робити 20–30 відсотків свого бізнесу в Інтернеті.[9] Зі збільшенням проникнення смартфонів та зростанням таких служб як Uber, і економіки спільного користування, стартапам з доставки їжі почали приділяти більше уваги. У 2010 році Snapfinger, який є вебсайтом із замовлення в декількох ресторанах, за рік збільшив кількість замовлень на мобільні страви на 17 відсотків.[3]

До 2015 року замовлення через Інтернет почало випереджати замовлення розмовляючи з телефоном.[10]

У 2015 році ринок замовлення та доставки їжі в Інтернеті зріс з 0,15 млрд юанів до 44,25 млрд юанів. [11]

Станом на вересень 2016 року, онлайн-доставка становила близько 3 відсотків із 61 мільярда транзакцій у ресторанах США.[12]

В Україні ред.

В Україні ринок доставки їжі та товарів очолюють міжнародна Glovo та власні Raketa і Zakaz.ua. На наступних сходинках Royal Service, «Экипаж Сервис», тощо та власні сервіси доставки ресторанів та супермаркетів.

Також раніше на нашому ринку працював Uber Eats, та сервісу довелося піти з Україні.[13]

Види послуг ред.

 
Чоловік і робот доставки Starship Technologies чекають на пішохідному переході в місті Редвуд-Сіті, штат Каліфорнія

Під контролем ресторану ред.

При онлайн-замовленні їжі під контролем ресторани створюють власний вебсайт і додаток або обирають найняти постачальника доставки. Якщо вони вирішили створити власний вебсайт, вони обов’язково отримають програмне забезпечення, яке ефективно керує замовленнями, тобто воно має можливість керувати різними замовленнями одночасно.[3] Коли вони наймають продавця, ресторан платить щомісячну плату або комісію на основі відсотків. Постачальник покриває витрати на розвиток.

Клієнт може вибрати, як їжу — доставити або забрати самостійно.[3] Процес складається з того, що клієнт вибирає ресторан на власний вибір, дивиться пункти меню, вибирає товар і, нарешті, обирає спосіб отримання.[11] Потім оплата здійснюється шляхом сплати кредитною або дебетовою карткою через додаток або вебсайт чи готівкою, передаючи кур'єру або в ресторані під самостійного отримання. Вебсайт та додаток інформують клієнта про якість їжі, тривалість приготування їжі, а також про те, коли їжа готова до прийому або про кількість часу знадобиться для здійснення доставки. Papa John's — це один із ресторанів, який створив власну систему, вебсайт та додаток Papa John і здійснює власну доставку.[14] У 2010 році вони переробили свій вебсайт і запустили мобільні додатки для iPhone, iPad, iPod Touch, Android, телефонів Blackberry та Windows Phone.[15]

Раніше існувала інфраструктура доставки цих франшиз у парі з системою онлайн-замовлення. У 2010 році Papa John's International оголосив, що його продажі в Інтернеті перевищили 2 мільярди доларів.[14]

Незалежний ред.

У цьому випадку людина готує та пропонує страви або набори через свій вебсайт, які потім безпосередньо надсилаються споживачам.[4] Споживач вибирає, яку їжу та скільки їжі вони хочуть надіслати до свого офісу чи додому, і оплачує залежно від їжі чи можливості, яка їх цікавить. Люди вирішують замовляти страви у інших людей з різних причин: не бажаючи чи не встигаючи готувати, бажаючи їсти домашні страви або схуднути, вживаючи здорову їжу. Прикладами цього типу послуг є DineWise, NutriSystem, дієта шеф-кухаря тощо.

Харчові кооперативи ред.

Деякі продовольчі кооперативи, такі як Macomb Co-op[16] дозволяють членам розміщувати замовлення місцево вирощених та/або вироблених продуктів харчування в Інтернеті, а також брати та оплачувати замовлення в центральному місці.[17]

Кур'єри та водії ред.

Кур’єри та водії майже всіх незалежних служб доставки ресторанів є незалежними підрядниками та мають можливість вибору, коли працювати.[18] В Австралії, особливо кур’єри харчового додатку Foodora, вважають себе працівниками, оскільки вони іноді працюють повний робочий день, зобов’язані носити уніформу та виконувати певні зміни (дедлайни).

Однак кур’єри та водії доставки їжі, як правило, не отримують жодного страхового покриття, захисного спорядження або лікарняної плати як незалежні підрядники[19] що призвело до того, що деякі з них просили покращити стандарти безпеки.[20] У відповідь Deliveroo дав мотоциклістам шолом із камерою GoPro для запису будь-яких проблем, з якими вони можуть зіткнутися, зокрема із злочинцями. кур’єри мають можливість висловити занепокоєння безпекою щодо областей доставки в додатку.

Кухні-привиди ред.

Оскільки сектор доставки їжі зріс, ресторани звернулися до «кухень-привидів», також відомих як «хмарні кухні», щоб заповнити потребу в недорогому кухонному просторі для обробки збільшеного обсягу.[21] Кухня-привид буде спеціально побудована для доставки тільки й мати окремі зони з плитами, холодильними камерами та складськими приміщеннями для розміщення команд приготування їжі з кількох різних ресторанів.[22][23] Оскільки вони часто розташовані в менш густонаселених районах міста, вони також мають місця для паркування транспортних засобів. Компанії, що надають цю послугу, часто є дочірніми компаніями компаній-доставників. Кухні-привиди також дозволяють створювати віртуальні бренди ресторанів — ресторани, які існують лише в Інтернеті, без будь-яких умов.[21]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Pizza Hut Tells Twitter It Made The First Online Sale In 1994. Huffingtonpost.com. 9 вересня 2013. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 14 серпня 2018.
  2. ↑ Hobbes' Internet Timeline 25. Zakon.org. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 14 серпня 2018.
  3. ↑ а б в г Kimes, Sheryl; Laque, Philipp (March 2011). Online, Mobile, and Text Food Ordering in the U.S Restaurant Industry. Cornell Hospitality Report. Cornell University. 11.
  4. ↑ а б Leavell, Anne (October 2008). Meal Delivery Weight-Loss Programs. Obesity Management. 4 (5): 250—256. doi:10.1089/obe.2008.0230.
  5. ↑ Scott, Jason (April 2018). Instacart launching delivery service in Lancaster County next week. Central Penn Business Journal.
  6. ↑ Grocers expand delivery, click-and-collect services. The Food Institute Report. 90 (30). July 2017.
  7. ↑ How to Make Lunch an Adventure. partners.nytimes.com. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 20 вересня 2017.
  8. ↑ Restaurant Review: Dosas and samosas. Paloaltoonline.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2004. Процитовано 18 вересня 2017.
  9. ↑ Why Pizza Giants Want Customers to Click, Not Call, for Delivery. 20 квітня 2009. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
  10. ↑ Online food delivery ordering is about to overtake phone ordering in the US – Quartz. Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
  11. ↑ а б He, Zhou; Han, Guanghua; Cheng, T.C.E; Fan, Bo; Dong, Jichang (May 2018). Evolutionary food quality and location strategies for restaurants in competitive online-to-offline food ordering and delivery markets: An agent-based approach. International Journal of Production Economic. 30: 61—72. doi:10.1016/j.ijpe.2018.05.008.
  12. ↑ Restaurant food delivery heating up. Архів оригіналу за 12 січня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
  13. ↑ Staff, Reuters (4 травня 2020). Uber closes Eats operations in eight smaller markets. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 6 листопада 2020.
  14. ↑ а б Online Ordering Leader Papa John's First to Surpass $2 Billion in Online Sales. Business Wire, Inc. May 2010.
  15. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ About. Macomb Food Co-op (амер.). Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 4 квітня 2020.
  17. ↑ Kauffman, Jonathan (31 березня 2017). The rise of the modern food cooperative. SFGate.com. San Francisco, CA. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 6 листопада 2020.
  18. ↑ Zhou, Naaman (November 2018). Foodora Australia admits riders owed $5m were "more likely than not" employees; Collapsed food delivery company has offered $3m to cover all creditors, but unions are demanding workers be paid out in full. Guardian Newspapers.
  19. ↑ O'Mahony, Daniel (August 2017). Deliveroo introduces helmet cams in bid to protect riders. The London Evening Standard.
  20. ↑ Patty, Anna (January 2018). Minimum pay and safety call for food riders. Fairfax Media Publications Pty.
  21. ↑ а б Isaac, Mike; Yaffe-Bellany, David (14 серпня 2019). The Rise of the Virtual Restaurant. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  22. ↑ Kitchen United Launches to Help Restaurants Meet Delivery Demand. The Spoon (амер.). 21 травня 2018. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  23. ↑ Замовити продукти додому онлайн | супермаркет Varus. go.varus.ua (англ.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Замовлення_їжі_онлайн&oldid=40244955