Закон історичного розвитку біологічних систем

Зако́н істори́чного ро́звитку біологі́чних систе́м — це закон, згідно з яким розвиток біологічних систем є результат збільшення ефекту зовнішньої роботи біосистеми (впливу організму на середовище) у відповідь на отриману із зовнішнього середовища одиницю енергії. Відкрито Е. Бауером (1935). Цей закон відомий також як принцип максимуму ефекту зовнішньої роботи.

Джерела ред.

Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Гл. ред. Молдавской советской энциклопедии. — 1989. — 406 с. Архів оригіналу за 9 листопада 2014.

Це незавершена стаття з екології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.