Відкрити головне меню

Закон оптимальності свідчить, що розмір будь-якої системи повинен відповідати її функції і жодна система не може звужуватися або розширюватися до нескінченності.

Одним із прикладів порушення закону оптимальності є вирощування будь-якої сільськогосподарської культури на величезних площах, що призводить до лавиноподібного розмноження шкідників, виснаження ґрунту і, врешті-решт, до загибелі екосистеми.

Закон оптимальності свідчить, що з найбільшою ефективністю будь-яка система (в тому числі природний і господарський об'єкт) функціонують в деяких просторово-часових межах, вихід за які знецінює даний об'єкт як підсистему більш великої системи або веде до руйнування цієї більшої системи. Закон оптимальності стосується як індивідуального розміру одиничної системи, так і числа однорідних систем.

Оптимальні розміри не можуть бути визначені загальними кількісними показниками. Мінімальний розмір такий, при якому система ще не втрачає своїх функцій. Те ж стосується максимального розміру, але тут важливі витрати на внутрішньосистемну організацію та міжсистемні зв'язки. Гігантизм викликає дуже великі витрати на саморегуляцію всередині системи, що робить конкурентноздатними малі аналоги з тими ж або з іншими, але близькими принципами дії. До того ж при гігантизмі ростуть зовнішні втрати середовища (економічні, соціальні та екологічні), що також підвищує конкурентоспроможність альтернативних пристроїв. Так, безплотинниі ГЕС поступово, мабуть, будуть витісняти гігантські станції з високими греблями. Малі сонячно-водневі пристрої зробляться цілком конкурентоспроможними і т. д. У кожному конкретному випадку необхідна оцінка і моделювання оптимальних розмірів, порівнюваних із закладеними в проекті.

ЛітератураРедагувати

  • Біологічний словник / За ред. К. М. Ситника, В. О. Топачевського. — 2-ге вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 679 с.
  • Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
  • Зверев А. Т. Основные законы экологии. — М.,: Издат. дом Паганель, 2009. — 171 с.
  • Кондратюк Е. М., Хархота Г. І. Словник-довідник з екології. — К.: Урожай, 1987. — 147 с.
  • Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Толковый словарь современной фитоценологии. — М.: Наука, 1983. — 130 с.
  • Реймерс Н. Ф. Природопользование: Словарь-справочник. М.: Мысль, 1990. — 639 с.
  • Реймерс Н. Ф., Яблоков А. В. Словарь терминов и понятий, связанных с охраной природы. — М.: Наука, 1982. — 144 с.
  • Словарь ботанических терминов / под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев : Наукова думка, 1984. — 308 с. (рос.)
  • Словарь-справочник по экологии / К. М. Сытник, А. В. Брайон, А. В. Гордецкий и др. — К.: Наук. думка, 1994. — 663 с.
  • Allee W.С., Park T. Concerning ecological principles//Science. — 1939. — Vol. 89. — P. 166—169.
  • Allee W. C, Park O., Emerson A.E., Park Т., Schmidt K.P. Principles of Animal Ecology. — Philadelphia: W. B. Saunders Co., 1949. — 837 p.
  • Bennett R.J., Chorley R.J. Environmental systems: Philosophy, analisis and control. — London: Methuen and C Ltd., 1978. — 624 p.
  • McIntosh Robert P. The Background of Ecology: Concept and Theory. Cambridge University Press. Cambridge. — London, N.-Y., New Rochelle, Sydney, Melbourne, 1985. — 383 p.
  • Watt К. Е.F. Principles of Environmental Science. — McGraw-Hill Inc., 1973. 319 p.