Закарпатський арматурний завод
Закарпатський металообробний (арматурний) завод «Інтернаціонал» — підприємство, в смт Кобилецька Поляна, засноване у 1770 році римсько-католицькою парафією Кобилецької Поляни.
Історія ред.
Цей завод в 1770 році, створила Римсько-католицька парафія віруючих, як металообробне підприємство з виготовлення інструментів (сокири, пилки тощо) для розробки лісів, сільськогосподарських знарядь, а також ланцюгів, якорів. У 1776 уведено в дію першу плавильну піч продуктивністю 1540 кг сталі високої якості. У 1779 році випуск чавуну становив 135 тонн щороку. Під час революційних подій в Австрійській імперії 1848 завод освоїв випуск зброї. На початку 1850-х років проведено реконструкцію заводу, зокрема удосконалено технологію плавлення металу та розширено процес виробництва, збудовано нові плавильні печі та встановлено нові верстати. Шоста частина виробів використовувалася на Солотвиньких соляних копальнях і в місцевій лісовій промисловості, решта вивозилася за межі Закарпаття. На початку 1870-х років на підприємствіві працювали 114 постійних і 30 сезонних робітників. Від 1903 ливарний завод перебував у приватній власності віденського підприємця Й. Братмана;
у березні 1945 – націоналізований і отримав назву «Інтернаціонал».
З 1964 року, місцева промисловість поступово еволюціонувала, тому металургійний завод почав працювати як більш відповідним радянській епосі.
У радянський період металообробний завод розширився і в 1964 р. перетворений в арматурний завод, продукція якого йшла в усі куточки СРСР і експортувалося в 30 країн світу.
Ливарний завод, що став називатися «Інтернаціонал», одержав від держави значну допомогу устаткуванням, фінансами. На завод прийшли інженери, техніки і кваліфіковані робітники. Річний план було виконано на 116,5 проц. Впровадження нових технологічних процесів дало заводу 288 тис. крб. річної економії.
Від 1964 – завод отримав сучасну назву. Відтоді підприємство спеціалізується на випуску кранів для газових і нафтових промисловостей та трубопровідної продукції. Значно зросла кількість працівників: від 450 (1964) до бл. 600 (1965) осіб, макс. їх кількість (1100 осіб) була у 1980–90-х років.
1967 завод розпочав виготовлення арматури з кольорових сплавів.
Продукція підпр-ва експортувалася у 30 країн світу. На замовлення Угорщини завод виготовив значну партію винних пресів.
Тривалий час підприємство очолювали Юрій Лукачук (1944–1953), Юрій Отроба (1953–1960), О.Тимченко (1961–1981), Петро Павлюк (1986–1995), І. Микитенко (2004–2010).
Раціоналізація ред.
1 жовтня 1948 року близько 100 робітників виконали річний план, 28 робітників виконали трирічний план, 25 — чотирирічний, а 43 робітники — п'ятирічний план. Першу п'ятирічку колектив заводу виконав на 104,5 %. За цей час комсомолець Йосип Шімон виконав 7 річних норм, Андрій Задранський — 10 річних норм.
Ліквідація ред.
В дев'яностих роках ХХ століття підприємство опинилося на межі банкрутства, багато робочих місць були втрачені.
У 1996 році де-факто припинив своє існування, після трагічної смерті директора заводу - Петра Павлюка, який очолював підприємство з (1986 року по 1995) роки.
У 2010 ліквідоване у зв’язку з банкрутством. І передано у приватну власність і розграбовано, будівлі заводу перетворилися на руїни, з ливарного цеху майже нічого не залишилося, вцілілу частину будівлей перетворено на приватні пилорами. Після ліквідації і передачі підприємства у приватну власність, громада Кобилецької Поляни неодноразово намагалася повернути завод у комунальну власність, але безуспішно.