Відкрити головне меню

Зайченко Руслан Петрович
Руслан Зайченко.jpg
Народився 3 жовтня 1963(1963-10-03)
Бар,
Вінницька область,
Українська РСР,
СРСР СРСР
Помер 11 липня 2011(2011-07-11) (47 років)
Київ,
Україна Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність соціальний активіст
Відомий завдяки український громадський, політичниий та військовий діяч
Alma mater Черкаський Національний університет ім. Богдана Хмельницького
Посада голова Черкаської обласної організації УНА (УНА-УНСО)
Партія УНА-УНСО
У шлюбі з Леся Теліженко
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль Захиснику Придністров'я

Руслан Петрович Зайченко (нар. 3 жовтня 1963, Бар, Вінницька областьпом.11 липня 2011, Київ) — один із лідерів праворадикальної організації УНА-УНСО, учасник війни у Придністров'ї, один із керівників акції «Україна без Кучми» на Черкащині, політв'язень у справі 9 березня 2001 року.

БіографіяРедагувати

З 1973 року жив у Черкасах.

1980 — закінчив Черкаську СШ № 5.

Восени 1989 став одним із фундаторів Черкаської обласної організації СНУМ. У червні 1990 обраний головою Черкаської обласної організації Української Міжпартійної Асамблеї (з вересня 1991-го — Українська Національна Асамблея — УНА).

1990 — брав участь в акції реєстрації громадян України, відродження козацтва на Черкащині, «ланцюга злуки», студентського голодування.

1992 — брав участь у «поїзді дружби» до Криму.

1992 — брав участь у молдавсько-придністровському конфлікті на боці Придністров'я, стрілець УНСО ПМР.

18 липня 1995 — учасник поховання Патріарха України-Руси Володимира Романюка.

Учасник протестного голодування проти незаконної заборони УНА-УНСО.

Багаторічний голова Черкаської обласної організації УНА (УНА-УНСО), останні роки — глава виконкому партії УНА.

Один із керівників акції «Україна без Кучми» на Черкащині, координатор охорони наметового містечка в Києві. Відбував покарання за сфабрикованою справою «9 березня». Рішенням Парламентської Асамблеї Ради Європи у вересні 2003 визнаний політв'язнем.

2004 — координатор походу сумських студентів на Київ, один із організаторів громадянської компанії «Пора!». Керівник охоронних підрозділів Помаранчевої революції.

Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Урядом Придністровської Молдавської Республіки нагороджений медаллю «Захисник Придністров'я» (рос. «Защитник Приднестровья»).

Навчався на 5 курсі історичного факультету Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького.

Батько трьох дітей. Перша дружина - Зайченко Віра Петрівна. Друга дружина — відома українська дизайнерка Леся Теліженко, тесть — український скульптор Теліженко Микола Матвійович.

ПосиланняРедагувати