Завірена копія (фільм)

«Завірена копія» (фр. Copie conforme) — драма іранського режисера Аббаса Кіаростамі за мотивами однойменної книги англійського культуролога Джеймса Міллера, героя фільму. Фільм — спостереження за трансформацією справжнього людського досвіду у фіктивний, а вигаданого — в реальний.

Завірена копіяPicto infobox cinema.png
Copie conforme
Copie conforme 2010 promotional poster.jpg
Жанр Драма
Режисер Аббас Кіаростамі
Продюсер Марін Карміц
Натанаель Кармиць
Сценарист Аббас Кіаростамі
У головних
ролях
Жульєт Бінош
Вільям Шімелл
Оператор Лука Біґацці
Монтаж Бахман Кіаростамі
Кінокомпанія MK2
Дистриб'ютор MK2 Diffusion
Україна Артхаус Трафік
Тривалість 106 хв.
Мова Французька, Італійська, Англійська
Країна Франція Франція
Італія Італія
Іран Іран
Рік 2010
Дата виходу 18 травня 2010 (Канни)
Франція 19 травня 2010
Італія 21 травня 2010
Україна 10 березня 2011
Кошторис 3.8 млн.
Касові збори 5.5 млн.[1]
IMDb ID 1020773

СюжетРедагувати

Британський письменник Джеймс приїжджає в Італію на конференцію, присвячену проблемі оригіналів та копій в мистецтві. Там він знайомиться з француженкою, власницею картинної галереї, яка робить вигляд, що письменник — це її частенько відсутній чоловік. Письменник підіграє чарівній жінці, але ця безневинна гра незабаром стає небезпечною. Гра трансформує реальність, переходить у неї, і грань між оригіналом та копією стирається зовсім…

 
Жульєт Бінош на прем'єрі фільму на Каннському кінофестивалі (18 травня 2010).

«Завірена копія» — книга англійської культуролога Джеймса Міллера, героя цього фільму. Довівши в своїй праці тезу про перевагу копії над оригіналом, він приїхав представляти італійський переклад книги до Тоскани, де вона колись замислювалася. А на презентації несподівано зустрів незнайому жінку, яка спочатку попросила автограф, а потім запропонувала гостю проїхатися найближчими старовинним містечками. Він погодився. Ця подорож і становить суть фільму. Спочатку йде диспут про копії та оригінал — який незабаром переходить з мистецтвознавчої площини в загальнолюдську: оригіналом «Джоконди» була Мона Ліза, а значить, картина Леонардо — теж копія.

Засоби Аббас Кіаростамі використовує гранично аскетичні. Його найсильнішим виразним засобом, крім блискучої гри акторів, в цьому фільмі виявляється мова. Жюльєт Бінош і Вільям Шімелл говорять по-англійськи, по-французьки і по-італійськи. Аббас Кіаростамі за допомогою цих трьох мов перемикає емоційні та смислові регістри діалогів. У результаті мова героїв складається в витончену музичну партитуру, яка досягає місцями майже трилерної напруги. Вибір мов і національностей тут невипадковий. Дивлячись на західний світ все-таки з боку, режисер вважає, що будь-який чоловік по суті своїй — англієць, а дружина — француженка. Ну а Італія —ідеальна декорація любовної драми!

У роляхРедагувати

Нагороди та номінаціїРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати