Завокзальний (місцевість Житомира)
Завокзальний[1] — місцевість у Корольовському районі Житомира, його завокзальна частина. Відомий також неформальний топонім, народна назва місцевості — «За Вокзалом».[2]
| Завокзальний Житомир | ||
| Загальна інформація | ||
|---|---|---|
| Район | Корольовський район | |
| Поштовий індекс | 10001, 10007 | |
| Головні вулиці | Київський проспект, вулиця Сергія Параджанова | |
| Транспорт | ||
| Тролейбус | 7А, 10 | |
Розташування[3] ред.
Місцевість охоплює житлові квартали на схід від залізниці та станції «Житомир». Охоплює початок Київського проспекту, вулицю Фруктову з провулками, Новогоголівську з провулками та проїздами, Залізничну з провулком, вулиці Нобелівську, Пилипа Орлика та Сергія Параджанова, провулки Паровозні, Завокзальні, Матросова, проїзди та провулки Далекі, Ковальські, Крайні.
З півночі до місцевості прилучається Мар'янівка, зі сходу — Смоківка, з південного сходу — Східний промвузол на теренах Хінчанки, із заходу — привокзальна частина міста (місцевість «Вокзал»).
Історичні відомості ред.
Першим поштовхом до розвитку місцевості стало проходження на початку другої половини ХІХ століття через місцевість нової ділянки Брест-Литовського шосе з напрямку Києва до середмістя Житомира (нині ця ділянка являє собою Київське шосе).
Наприкінці 1890-х років разом із завершенням будівництва та введенням в дію залізниці «Житомир-Бердичів» разом із залізничною станцією «Житомир», у даній місцевості, до того вільній від забудови, на південний схід від Київського шосе розплановано низку привокзальних ліній, що мали утворити сім кварталів прямокутної та трапецієподібної форм.[4]
На плані міста 1897 року місцевість, як і вся нинішня східна частина міста (на схід від річки Малої Путятинки), показана як така, що є спірною між містом та землевласниками[5]; на мапі міста 1906 року — земля спадкоємців графа Іллінського.[6]
Станом на початок ХХ століття місцевості притаманна заболоченість. Почала формуватися забудова поблизу Київського шосе.[7]
Згідно з мапою міста 1915 року та описом поліцейських дільниць, переважна частина нинішньої завокзальної частини міста перебувала в межах міста. В межах міста перебували провулки Завокзальний (нині 1-й Завокзальний), Нобелівський (нині вулиця Нобелівська), Мамонтовський (нині початок вулиці Пилипа Орлика), Кузнєчний (наразі початок вулиці Сергія Параджанова).[8] Станом на початок 1940-х років сформувалася переважна кількість забудови вищевказаних вулиць орієнтовно до перехрестя з Залізничною вулицею. Почали формуватися Новогоголівські провулки та їх забудова, виник Крайній провулок (тоді Східний). На південний схід відносно кварталів нової забудови протікав струмок, що досі перетинає у трубопроводах провулки 2-й Матросова, 1-й, 2-й та 3-й Новогоголівський та протікає вздовж поперечних меж садиб вищевказаних провулків.[9][10]
У 1950 — 1960-х роках садибна житлова забудова як ущільнювалася в межах старої забудови (сформувалися Ковальські провулки та проїзд, провулки 1-й та 2-й Матросова, Нафтовий та Залізничний), так і продовжувалася далі на південний схід — виникли та сформувалися 2-й Завокзальний та Далекі провулки; продовжувалася забудова на південний схід вулиць Пилипа Орлика та Сергія Параджанова.[11]
У 1977 році відбувся запуск нової тролейбусної лінії, що проходила через місцевість до заводу хімічного волокна.[12]
Примітки ред.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2003). Всі вулиці Житомира: Топографічний і топонімічний довідник. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-030-0.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 358. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2003). Всі вулиці Житомира: Топографічний і топонімічний довідник. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-030-0.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 52—53, 173. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 552. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 553. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Двохверстовий лист Південного поясу № XXXI-26(Левков). Ситуація на 1908-1909рр.
- ↑ Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2023.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2023.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер (2010). Електротранспорт України: Енциклопедичний путівник. Київ: Варто. с. 232. ISBN 978-966-2321-11-1.