Вікіпедія

Жуль Валлес

Жуль Валлес (фр. Jules Vallès; 11 червня 1832, Ле-Пюі-ан-Веле (департамент Верхня Луара) — 14 лютого 1885, Париж) — французький письменник та політичний діяч.

Жуль Валлес
фр. Jules Vallez

Фотопортрет Жуля Валлеса роботи Ернеста Ежена Аппера.
Ім'я при народженніфр. Jules Vallez
ПсевдоLa Chaussad, Jean La Rue і Jules Vallès
Народився11 червня 1832(1832-06-11)[4][5][6]
Ле-Пюї-ан-Веле
Помер14 лютого 1885(1885-02-14)[1][2][…] (52 роки)
V округ Парижа, Париж, Франція[7]
·цукровий діабет
ПохованняПер-Лашез і Grave of Vallèsd
Країна Франція
Діяльністьжурналіст, письменник, прозаїк-романіст, автобіограф, communard, політик, прозаїк
Галузьпроза[8] і журналістика[8]
Alma materКондорсе і lycée Georges-Clemenceaud
Знання мовфранцузька[1][9]
ЧленствоПерший Інтернаціонал, Commune Councild і масонство[10]
Напрямокреалізм
Magnum opusThe Childd, The Bachelierd і The insurrectionistd
БатькоJean-Louis Vallezd
МатиJulie Pascald
Брати, сестриMarie-Louise-Julie Vallezd
Автограф
Нагороди

Біографія

ред.

Його батьки походили із селян. Батько був вчителем. Грудневий заколот 1851 року застав його в Парижі. В перші роки Другої Імперії вів напівголодне життя. Спогади тієї пори письменник відобразив в своїх перших творах: «L'argent» («Гроші», 1857), «Le dimanche d'un jeune homme pauvre» («Неділя бідної молодої людини», 1860). Наступними творами були «Les réfractaires» («Відщепенці», 1865). У 1866 році вийшов роман «La rue» («Вулиця»). У кінці 1860 років став відомим журналістом, «кандидатом від жебраків» до Законодавчого корпусу (1869). Революціонер, учасник комуни 1871 року, за що його засуджено до страти, проте йому вдалося уникнути арешту. У 1881 році повернувся за амністією до Франції, у 1871 та з 1883 року видавав революційну газету «Cri du peuple», у вигнанні написав автобіографічний роман «Jacques Vingtras».

Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Твори

ред.
    • Les Enfants du Peuple / Jules Vallès, préf. par Julien Lemer.-Paris: La Lanterne, 1879.- XXXIX-244 p. ; 19,5 cm.
    • Les Blouses (1881)
    • Souvenirs d'un étudiant pauvre, éd. du Lérot, 1993
    • Un Gentilhomme, feuilleton-roman de 1869, préface de Roger Bellet, éd. Petite Bibliothèque Ombres, 1996
    • Les Enfants du Peuple, éd. du Lérot, 1987
    • Trilogie autobiographique de Jacques Vingtras
      • L'Enfant 1879
      • Le Bachelier 1881
      • L'Insurg 1886
    • Le Testament d'un blagueur, Mille et une nuits, 2001.
    • Le Tableau de Paris, annotation et bibliographie de Maxime Jourdan, Berg International, 2007.
    • Dictionnaire d'argot et des principales locutions populaires, avant-propos de Maxime Jourdan, Berg International, 2007.

Література

ред.
  • Eloi Valat, L'Enterrement de Jules Vallès, Bleu-Autour, 2011.
  • Gaston Gille, Jules Vallès (1832—1885). Ses révoltes, sa maîtrise, son prestige, Genève-Paris, Slatkine, 1981 [1941], IX-657 p.
  • Gaston Gille, Sources, bibliographie et iconographie vallésiennes: essai critique, Genève-Paris, Slatkine, 1981 [1941], V-191 p.
  • Roger Bellet, Journalisme et Révolution, 1857—1885, éd. du Lérot, 1987
  • Max Gallo, Jules Vallès, biographie, Robert Laffont, 1988
  • Guillemette Tison, La Trilogie de Jacques Vingtras, éd. PUL, 1988
  • Henri Guillemin, Du courtisan à l'insurgé. Vallès et l'argent, éd. Arléa, 1990
  • Gaston Cherpillaud, Jules Vallès peintre d'histoire, essai, L'Âge d'Homme, 1991
  • Pierre Pillu, Lectures de L'Enfant, éd. Klincksieck, 1991
  • Marie-Hélène Biaute Roques, L'Enfant, Parcours de lecture, éd. Bertrand Lacoste, 1992
  • Adrien Faure, Jules Vallès et la Haute Loire, éd. du Roure, 1994
  • Roger Bellet, Jules Vallès, biographie, Fayard, 1995
  • Franck Almi, Jacques Vingtras, du double à l'irréel, Septentrion, 1997
  • Silvia Disegni, Jules Vallès, du journalisme au roman autobiographique, L'Harmattan, 1997
  • François Marotin, Les Années de formation de Jules Vallès, histoire d'une génération (1845—1867), L'Harmattan, 1997
  • Daniel Zimmermann, Jules Vallès, l'Irrégulier, biographie, le cherche midi éditeur, 1999
  • Corinne Saminadayar, commente L'Enfant de Jules Vallès, Foliothèque Gallimard, 2000
  • Marie-Hélène Biaute Roques, Masques et blasons de Jules Vallès, L'Harmattan, 2002
  • Maxime Jourdan, Le Cri du Peuple (22 février 1871-23 mai 1871), L'Harmattan, 2005
  • Hédia Benmansour Balafrej, Jules Vallès artiste: portraits de contemporains, L'Harmattan, 2007
  • Hichem Chebbi, L’œuvre de Jules Vallès: une écriture de combat, thèse de doctorat, 2007 Дисертація онлайн [Архівовано 1 вересня 2010 у Wayback Machine.]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  4. ↑ Schlumberger B. Jules Vallès, un épisode peu connu — (untranslated), 1933. — Т. 8, вип. 9. — С. 364–371.
  5. ↑ GeneaStar
  6. ↑ Babelio — 2007.
  7. ↑ Валлес Жюль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  8. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  9. ↑ CONOR.Sl
  10. ↑ http://www.jlturbet.net/2014/04/godf-1er-mai-commune-de-paris-et-pere-lachaise.html
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жуль_Валлес&oldid=41493021