Жуков Іван Діомидович

Професор, хімік-технолог. Директор Київського політехнічного інституту Імператора Олександра ІІ у 1911–1917 роках

Жуков Іван Діомидович
Народився17 грудня 1860(1860-12-17) Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 серпня 1944(1944-08-16)[1] (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бубенечd, Прага, Протекторат Богемії і Моравії[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняКиїв
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Підданство Російська імперія
Діяльністьхімік, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківський університет
Галузьфізика, хімія
ЗакладКиївський політехнічний інститут
ПосадаДиректор Київського політехнічного інституту Імператора Олександра ІІ
Вчене званняпрофесор
Автограф

Жу́ков Іва́н Діоми́дович (нар. 17 грудня 1860(18601217) —16 серпня 1944(19440816)) — професор, хімік-технолог. Директор Київського політехнічного інституту Імператора Олександра ІІ у 1911–1917 роках.

Біографія

ред.

Народився в 1860 році. Закінчив Харківський університет, фізико-математичний факультет. Працював у лабораторії професора Фрезеніус у Вісбадені.

У 1885 року лаборант лабораторії технічної хімії в Харківському університеті. З 1885 року працював завідувачем лабораторії кількісного аналізу Харківського технологічного інституту. У 1895 році був у відрядженні за кордоном де вивчав організацію лабораторій, що займаються приготуванням дріжджів чистої культури і способів застосування дріжджів чистої культури в різних виробництвах, заснованих на бродінні. Працював у лабораторіях Копенгагена, Берліна, Гейзенгейме, Мюнхена та Сан-Міхеля.

З 1896 року читав курс «Мікроорганізми бродіння і застосування їх в техніці» і завідував цімотехнічною лабораторією Харківського політехнічного інституту. У 1899 працював у лабораторії цукрозаводчиків в Берліні і на цукровому заводі в Дормагені. Після повернення в 1901 році і захисту дисертації удостоєний ступеня ад'юнкта Київського політехнічного інституту і призначений там же екстраординарним професором по кафедрі технології, а з 1903 ординарним. З 1911 по 1917 рік був директором Київського політехнічного інституту Імператора Олександра ІІ.

Від початку 1920-х років — у Чехословаччині.

Наукові праці

ред.
  • Gahrund Koncurenzversuche mit verschiedenen Hefen (Wochenschrift f. Brauerei, 1896);
  • Цимотехнические заметки (Зап. Южно-русск. Общ. технол., 1897);
  • Das Versenden der Beinzuchthefen (Zeitschr. f Spiritusindustrie, 1899);
  • Ueber den Einfluss der Temperatur auf die Loslichkeit des Zuckers in Losungen von Nichtzucker (Zeitschr. d. Vereins d. Deutschen Zuckerindustrie, т. 50);
  • Материалы к вопросу о патокообразовании. Влияние качества, концентрации несахара и температуры на растворимость сахара в растворах несахара (Київ, 1901).;
  • Заводское приготовление масляно-кальциевой соли (Труды первого Менделеевского съезда) та інші.

Посилання

ред.
  1. а б Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých hlavního magistrátu, sign. MAG Z24, s. 41 — Т. MAG Z24. — С. 41.