Живолуп Михайло Андрійович

Михайло Андрійович Живолуп (19091991) — учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу. Командир 126-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку[1] 4-ї гвардійської бомбардувальної авіаційної дивізії 1-го гвардійського бомбардувального авіаційного корпусу 1-ї повітряної армії Західного фронту, гвардії генерал-майор.

Живолуп Михайло Андрійович
Народився 22 липня 1909(1909-07-22)
Ківшарівка, Куп'янська міська рада, Україна
Помер 11 червня 1991(1991-06-11) (81 рік)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Південний цвинтар (Санкт-Петербург)
Країна  СРСР
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова III ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «За взяття Берліна»

Біографія ред.

Народився 22 липня (9 липня за старим стилем) 1909 року на хуторі Ківшарівка, нині селище міського типу адміністрації міста Куп'янська Харківської області, в родині робітника. Українець.

Член ВКП(б)/КПРС з 1931 року. Освіта неповна середня. Працював вантажником на залізничній станції Куп'янськ-Вузловий.

З 1929 року — в прикордонних військах Народного Комісаріату Внутрішніх Справ (НКВД) СРСР. Служив у Білорусі на 5-й прикордонній заставі 17-го Тимковицького прикордонного загону, на кордоні з Західною Білорусією, яка входила до складу Польщі. Був обраний секретарем комсомольської ячейки. У вересні 1930 року командування прикордонного загону направило воїна-прикордонника Живолупа М. А. у столиці Білоруської РСР — місто Мінськ, Об'єднану військову школу імені ЦВК Білорусі.

Після закінчення у 1933 році військової школи Живолуп вирішив пов'язати своє життя з авіацією. І в тому ж 1933 році вступає у Борисоглібську військову школу льотчиків імені В. П. Чкалова, яку закінчив у 1935 році. Після чого стає льотчиком в одній з авіаційних частин Ленінградського військового округу, де швидко освоїв ввірений йому літак-бомбардувальник. Бойове хрещення Живолуп М. А. отримав у радянсько-фінській війні 1939—1940 років, в ході якої ним здійснено 65 успішних бойових вильотів.

З початком німецько-радянської війни перебував на фронті. З перших же її днів заступник командира ескадрильї 10-го Червонопрапорного швидкісного бомбардувального авіаційного полку капітан Михайло Живолуп вступив у бій з гітлерівськими окупантами.

У березні 1943 року, коли почалися запеклі повітряні бої в небі Кубані, майор Живолуп призначений командиром 224-го бомбардувального авіаційного полку.

До вересня 1943 року командир 126-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку (4-я гвардійська бомбардувальна авіаційна дивізія, 1-й гвардійський бомбардувальний авіаційний корпус, 1-я повітряна армія, Західний фронт) гвардії підполковник Михайло Живолуп здійснив 107 успішних бойових вильотів на бомбардування стратегічних об'єктів, аеродромів, опорних пунктів ворога, скупчень його живої сили і бойової техніки, завдавши противнику значних втрат.

24 червня 1945 року на Параді Перемоги в небі над Червоною площею мали пролетіти дев'ять літаків-бомбардувальників «Пе-2». Вів би їх Герой Радянського Союзу командир 126-го гвардійського Молодеченського бомбардувального ордена Олександра Невського авіаційного полку М. А. Живолуп. З погодних причин повітряна частина параду була скасована.

Після війни Михайло Андрійович був командиром авіаційного полку, авіаційної дивізії. В 1948 році закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси, а в 1954 році — Військову академію Генерального штабу. З 1960 року — генерал-майор авіації М. А. Живолуп перебував у запасі.

Жив у місті Ленінграді. Помер 11 червня 1991 року.

Нагороди ред.

  • Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 вересня 1943 року за вміле командування авіаційним полком, зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії підполковнику Живолупу Михайлу Андрійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1125).
  • Нагороджений ще одним орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 3-го ступеня, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, трьома орденами Червоної Зірки, а також медалями, в тому числі «За взяття Берліна» та «За взяття Кенігсберга».

Цікаві факти ред.

Син Михайла Андрійовича — Анатолій, в 1958 році перебував у одній із злочинних банд Ленінграда. Банда, що складається з 13 чоловік, була знешкоджена, двоє її ватажків були засуджені до вищої міри покарання, Анатолій був засуджений і посаджений у в'язницю[2].

Примітки ред.

  1. Герои СССР — Лётчики-бомбардировщики [Архівовано 18 листопада 2009 у Wayback Machine.].
  2. Телевизионная передача «Следствие вели…», НТВ, 27 августа 2010 года.

Посилання ред.