Вікіпедія

Жан II (граф Арманьяк)

Жан II Горбань (фр. Jean II le Bossu; бл. 1333 — 26 травня 1384) — граф Арманьяк, Фезансак, Родез, Шароле у 1373—1384 роках.

Жан II
Народився1333[1]
Помер26 травня 1384(1384-05-26)[1]
Авіньйон
ПохованняAuch Cathedrald
Країна Франція
Діяльністьфеодал
Знання мовфранцузька
Титулcount of Charolaisd[1], count of Armagnac and Fezensacd[1] і count of Rodezd[1]
РідHouse of Armagnacd
БатькоЖан I (граф Арманьяк)[1]
МатиBeatrix of Clermontd[1]
Брати, сестриBernard of Armagnacd, Martha of Armagnacd і Joan of Armagnacd
У шлюбі зJane of Perigordd[1]
ДітиЖан III (граф Арманьяк)[1], Бернар VII (граф Арманьяк)[1], Beatrix of Armagnacd[1][2][3] і Jean d'Armagnacd

Життєпис

ред.

Походив з Дому Фезансаге (Другий Дім Арманьяк). Старший син Жана I, графа Арманьяка, Фезансак, Родез, та Беатріси де Клермон, графині Шароле. Народився близько 1333 року. Спочатку отримав титул сеньйора. Потім отримав від батька в апанаж віконтство Ломань. Згодом мати зробив його співграфом Шароле.

1351 року вперше долучився до війська короля Жана II, де воював проти англійських військ. 1352 року разом з батьком обороняв Лангедок. Тут користувався послугами найманців (великими компаніями), серед яких здобув значну повагу. У 1352—1353 роках брав участь у походах Тевтонського ордену проти Великого князівства Литовського. 1357 року брав участь у поході батька до Провансу, де було переможено велику компанію на чолі із Арно де Серполем.

1361 року брав участь разом з батьком у поході принца Едуарда на підтримку Педро I, короля Кастилії. Потім допомагав Філіппу II, герцогу Бургундії, приборкувати бургундських баронів. У 1360-х роках разом з Жаном Беррійським воював проти Гастона III, графа Фуа.

У 1368 році підтримав апеляцію батька до французького короля Карла V проти англійського принца Едуарда Аквітанського. Брав активну участь у вигнанні англійців з Гасконі і Гієні.

1373 року після смерті батька став графом Арманьяк, Фезансак і Родез. Призначається королівським лейтенантом (намісником) Лангедоку. 1379 року остаточно замирився з Гастоном III де Фуа, закріпивши шлюбом своєї доньки з сином останнього.

В 1380 році він підтримав повстання шляхти графства Комменж проти Жанни, графині Комменж, зайняв графство, захопив Жанну і помістив її в своєму замку Овіллар, а потім перевів до замку Лектур. Підтримував герцога Жана Беррійського у боротьбі з Філіппом II Бургундським. В результаті 1384 року його було викликано до Парижу. Втім на шляху до столиці королівства помер в Авіньйоні. Володіння успадкував старший син Жан III.

Родина

ред.

Дружина — Жанна, донька Роже-Бернара Талейрана, єпископа Перігора

Діти:

  • Жан (1359—1391), граф Арманьяк, Фезансак, Родез, Шароле
  • Бернар VII (1363—1418), граф Арманьяк, Фезансак, Родез
  • Беатріса (1365—1410), дружина : 1) Гастона де Фуа-Беарна; 2) Карло Вісконті, сеньйора Парми
  • бастарди

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  2. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  3. ↑ Lundy D. R. The Peerage

Джерела

ред.
  • Histoire générale de Languedoc, Vol.3, Ed. Claude de Vic, Joseph Vaissete, Alexandre Du Mège, 1841.
  • Baqué Z. Histoire comtes D'Armagnac. — Auch: Imprimerie Brevetée F. Cocharaux, 1945.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан_II_(граф_Арманьяк)&oldid=42376699