Відкрити головне меню

Жан-Клод Пекер (фр. Jean-Claude Pecker; 10 травня 1923(19230510), Реймс) — французький астроном, член Паризької АН (1977).

Жан-Клод Пекер
фр. Jean-Claude Pecker
JeanClaudePecker1970.jpg
Народився 10 травня 1923(1923-05-10)[1] (96 років)
Реймс
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність астрофізик, фізик
Alma mater Вища нормальна школа
Сфера інтересів астрофізика
Заклад Колеж де Франс[2]
Посада президент
Член Французька академія наук і Європейська академія[3]
Нагороди

Жан-Клод Пекер у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Освіту здобув у Гренобльському університеті й у Вищій нормальній школі в Парижі. У 1946-1952 працював в Національному центрі наукових досліджень, в 1952-1955 викладав фізику в університеті Клермон-Феррана. У 1955-1965 — співробітник Паризької обсерваторії, в 1962-1969 — директор обсерваторії в Ніцці. З 1964 — професор теоретичної астрофізики Колеж-де-Франс, в 1971-1978 — також директор Астрофізичного інституту Національного центру наукових досліджень у Парижі.

Основні наукові праці присвячені фізиці зоряних атмосфер, навколозоряних оболонок і міжзоряного середовища, еволюції галактик, космології. У великому циклі робіт з фізики зоряних атмосфер розглянув різні питання теорії переносу випромінювання, утворення безперервного і лінійного спектрів, вплив покривного ефекту ліній поглинання на будову фотосфери Сонця; досліджував проблеми утворення ліній поглинання за відсутності локальної термодинамічної рівноваги (ЛТР) в атмосферах зірок і оцінив ступінь відхилення від ЛТР у сонячній атмосфері; побудував моделі атмосфер зірок різних спектральних класів. На основі цих теоретичних досліджень дав інтерпретацію спектральних особливостей різних типів нормальних і пекулярних зірок. Виконав розрахунки моделей протозоряних хмар з метою вивчення еволюції цих хмар і утворення з них навколозоряних оболонок. Вивчив фізичні процеси в навколозоряного пилу і міжзоряному середовищі; розглянув взаємодію випромінювання з міжзоряними пилом і газом і вплив цього фактора на еволюцію галактики. В останні роки спільно з Ж.П.Віж'є та іншими розробляє теорію некосмологічного червоного зміщення ліній у спектрах різних небесних тіл (Сонця, зірок, квазарів, галактик), пояснюючи його непружною взаємодією між фотонами з ненульовою масою.

Автор підручника «Загальна астрофізика» (спільно з Е.Шацманом, 1959) та науково-популярної книги «Експериментальна астрономія» (1969, рос. пер. 1973).

Генеральний секретар Міжнародного астрономічного союзу (1964-1967), президент французького Національного комітету з астрономії (1970-1973), президент Французького астрономічного товариства (1973-1976), член-кореспондент Бюро довгот в Парижі, член Бельгійської королівської академії наук, словесності та образотворчих мистецтв (1980).

Премії П.Ж.С.Жансена Французького астрономічного товариства (1967) та Ж.Б.Перрена Французького фізичного товариства (1974).

На його честь названо астероїд 1629 Пекер.

ДжерелаРедагувати

  • SNAC — 2010.
  • Список професорів Колеж де Франс
  • https://www.ae-info.org/ae/User/Pecker_Jean-Claude